Меню

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Сонячне закарпаття

Программа туру:

І день

Виїзд  з Хмельницького.

Переїзд в Мукачево. Огляд найвідомішого замку Закарпаття – «Паланок» 14 – 17 ст. – фортеця, підземелля, каземати, музей.

Відвідування Ужгорода (при бажанні)

Переїзд в Берегово – центр угорської культури. (огляд міста)

Купання в унікальних термальних джерелах – аналогічні є в Угорщині – купальні графа Сєчєні.

Переїзд в Чинадієво – огляд резиденції графа Шернбурна 18 – 19 ст., та англійського пейзажного парку 18 – 19 ст.: штучні озера, джерело молодості і краси і т.д.

Повернення до готелю.

2 день

Виїзд з готелю.

Відвідування одного з природних чудес України - «Долини нарцисів»

Огляд знаменитого «морського ока Карпат» - озера Синевір.

Відвідування  цілющого джерела з мінеральною водою.

Огляд унікального етнографічного музею під відкритим небом в Колочаві.

Повернення до готелю.

3 день

Виїзд з готелю.

Огляд наймальовничішого водоспаду Карпат – водоспаду Шипот ( 16 м)

Відвідування гуцульського ринку – придбання сувенірів.

Огляд Боржавських полонин.

Прогулянка на канатній дорозі на гору Магура.

Екскурсія по Рогатину - Батьківщині Роксолани (огляд церкви Святого Духа, костелу Святого Йосифа, пам'ятника Роксолані і т.д.).

Повернення до Хмельницького.

 

Виїзд щоп'ятниці


Мукачево. Замок Паланок.

Замок ПаланокУ трьох кілометрах від Галиш-Ловачки у Південному напрямі, в передмісті Паланок, здіймається посеред рівнини самотній пагорб – Замкова гора, увінчана вежами колись могутнього і славетного середньовічного замку. Багато бачив за своє життя Мукачевський замок, по-різному складалася його доля упродовж довгих століть існування. Ще в середньовіччі заслужив він на славу неприступної твердині і непереможного воїна, про мужність і непохитну волю захисників якого в XVII ст. з повагою говорили у столицях європейських держав; був він і полоненим, за володіння яким вели суперечку королі і князі; здобув Мукачевський замок і сумну славу однієї з найпохмуріших в'язниць Австрійської імперії. А нині, перетворений на архітектурно-історичний пам'ятник і нарешті відреставрований, стоїть замок над Латоріцею як скарбниця історії і культури закарпатського народу.

Місце виникнення замку – конусоподібний вулканічний залишок третинного періоду з усіченою вершиною – визначило загальну композицію замку. Здалека він виглядає єдиним об'ємом, а поблизу височіє у вигляді каскаду спадаючих терас, складених з різновікових, але напрочуд гармонізуючих між собою споруджень. Не зважаючи на різний час їх виникнення, вид замку на рідкість цілісний. Кожна точка прийняття його створює неповторну картину цієї пластичної споруди. Замок напрочуд скульптурний завдяки кубічним формам його гранованих сірих бастіонів. Замковий вулканічний скельний залишок підноситься над довколишньою рівниною у найвищій своїй точці на 63 м.

Замок ПаланокВершину скелі утворюють 4 ступінчасті тераси, перепад висот яких між найнижчою точкою в південно-східній частині вершини і найвищою в південно-західній складає 26 м. Загальна площа цих терас – 253.000 кв.м.

Мукачевський замок набув нинішнього вигляду після корінної перебудови в кін. XVII – поч. XVIII ст., коли була закінчена забудова всіх чотирьох терас Замкової гори. Комплекс замку в плані являє собою витягнутий і трохи перекошений квадрат, оточений глибоким ровом і могутньою кріпосною стіною. Замок складається з трьох самостійних частин – Верхнього, Середнього і Нижнього замку, розташованих на трьох терасах. На четвертій, самій нижній, терасі знаходилися вхідні ворота. Поряд із воротами височіла сторожова вежа, залишки якої можна бачити і сьогодні. Вежа була побудована на поч.XVII ст. посеред глибокого рову, через який у замок вів підйомний міст. Із підняттям моста ворог не тільки не мав можливості здолати глибокий рів, але піднятий міст зачиняв ще і сам вхід.

Замок Паланок. Вхідні ворота.За вхідними воротами був виритий ще один глибокий рів, через який також був перекинутий підйомний міст. По цьому мосту від сторожової вежі можна було потрапити на другу терасу Замкової гори, яка знаходиться на 10 м вище першої. На цій терасі побудований Нижній замок. Будівництво його було завершене у 1670 р., про що засвідчує напис на фронтоні правого бастіону. У разі небезпеки ворота Нижнього замку, підступи до яких прикривали два бастіони величезної товщини стін, також зачинялися підйомним мостом.

За Нижнім замком також був виритий сухий глибокий рів, через який був покладений третій підйомний міст. По цьому мосту можна було потрапити на третю терасу, на якій розміщується Середній замок. Ворота Середнього замку захищали 2 могутні бастіони. Від воріт у квадратний двір Середнього замку веде вузький коридор, оточений дво- і триповерховими спорудами, в яких розміщувалися казарми замкового гарнізону. Напроти в'їзних воріт знаходилася одноповерхова споруда, в якій жив комендант замку. Звідси можна було потрапити в розташовані за ним помешкання для жінок. Замок включав не тільки комплекс оборонних споруджень, але також й господарських служб – тут були різні майстерні, а також пекарня, кузня, а в 1705-1711 рр. і монетний двір.

Замок Паланок. Внутрішній двір.На самій вершині Замкової гори розташований Верхній замок, туди можна потрапити вузьким склепінчастим тунелем по кам'яних сходинках, які прокладені під однією з веж Корятовича, що дивом збереглася до наших днів. Сюди вів колись і потайний хід. У триповерхових палатах, які з трьох сторін оточують двір Верхнього замку, жили його власники. Тут збереглася споруджена у XVII ст. відкрита аркада, яка надає двору затишного і привабливого вигляду. Була у Верхньому замку, в південно-східній його частині, і замкова церква.

Упродовж трьох століть формувався комплекс Мукачевського замку. За цей період змінювалися архітектурні стилі, мінялися форми і функціональне призначення як окремих елементів замкової архітектури, так і оборонної системи замків. Не дивно, що ці зміни знайшли своє відображення і в архітектурі комплексу споруд і захисних споруджень Мукачевського замку.

Мукачевський замок породив немало легенд. Одна з легенд, наприклад, говорить, що замок спочатку стояв на правому березі річки Латориця, а пізніше, разом з горою, на якій він стоїть і тепер, був перенесений «нечистою силою» на лівий берег річки, на рівнину.

Замок Паланок. Внутрішній двір.Достовірних історичних даних про час появи замку немає. Археологи припускають, що на Замковій горі вже в IX ст. існувало давньославянське городище. Із приєднанням Закарпаття до складу Угорського королівства король Ласло в другій половині XI ст. укріплює городище кам'яними стінами. Тому орди Батия, які пройшли через Закарпаття вглиб Угорщини у 1241 р., замок обійшли стороною – тримати облогу замку вони не мали часу, а штурмувати фортеці вони не вміли. Інтереси королівства і військово-стратегічне положення замку сприяли тому, що вже в XIV ст. Мукачевський замок стає важливим оборонним центром всієї північно-східної частини королівства.

Нові віяння замкового будівництва привели до того, що в кін. XIV ст. новий тимчасовий власник замку, подільський князь Корятович, якого взяв під свою опіку угорський король Жигмунд, проводить серйозну реконструкцію фортеці. Була укріплена захисна башня - донжон, а для сім'ї і челяді князь наказав добудувати до донжону кам'яну двоповерхову споруду. Певно, князь Корятович не забув урок, наданий йому литовським князем Вітовтом, що вигнав його з Подолії, бо замковий двір з метою посилення захисної системи він розпорядився оточити сухим ровом і кам'яною захисною стіною, ширина якої досягала 5 м, а висота – 10 м. Крім того, на кожному розі захисної стіни була зведена башта циліндричної форми діаметром 9 м і товщиною стін 2,5 м. Три башти збереглися до тепер. У Замок Паланок. Нижній двір з площею для зборів.дворі замку виритий був колодязь завглибшки 85 м, для свого часу досить складне гідротехнічне спорудження із гвинтовими сходами вздовж стін, резервуарами на декількох рівнях. Оборона замку була перенесена з вершини гори до її підніжжя, де був викопаний рів. На внутрішній стороні рову зведений був частокіл, «паланок», із загострених вкопаних дубових стовбурів. В епоху Корятовича замок займав тільки верхню терасу гори. Після смерті князя (1414 р.) Мукачевський замок знову став королівським володінням. У XVI-XVII ст. замок став предметом суперечки між Габсбургами, як володарями угорської корони, і трансильванськими князями, яких підтримувала імперія Османа.

Загалом Замкова гора забудовувалася упродовж трьох століть. Головна заслуга в тому, що вершину її вінчає один з кращих замків Центральної Європи, належить угорським трансильванським князям Ракоці, рід яких володів замком з 1635 по 1711 рік.

Замок Паланок. Верхній двір з бронзовою статуєю Хозяїна.У 1685-1688 рр. гарнізон замку під керівництвом героїчної жінки, трансильванської княгині Ілони Зріні, витримав трирічну облогу австрійських імператорських військ. З представниками роду Ракоці пов'язані найкращі сторінки в історії Мукачевського замку.

Після поразки антигабсбурського руху угорських дворян 1703-1711 рр., яке очолював представник роду Ракоці Ференц II, замок переходить у володіння державної казни, і до першого поділу Польщі в 1772 р. залишається важливою військовою фортецею Австрійської монархії на її північно-східних кордонах.

Але після поділу Польщі в кін. XVIII ст., коли кордони Габсбургської монархії були відсунуті далі на схід, в Галіцію, Мукачевська фортеця втрачає своє стратегічне значення. В кін. XVIII ст. Мукачевський замок був перетворений на одну з найпохмуріших в'язниць Австрійської монархії. І лише через століття, у 1896 р., у зв'язку із святкуванням «Міленіуму», тисячоліття приходу угорських племен в Тисо-Дунайську низовину, в'язниця в Мукачевському замку була ліквідована.

Нині замок майже повністю відновлений, хоча реставраційні роботи все ще тривають. У дев'яти відреставрованих приміщеннях «Верхнього замку» розміщена експозиція філіалу Закарпатського обласного краєзнавчого музею, в якому на почесному місці висять портрети українських президентів, які в замку ніколи і не були, та немає солідної експозиції, присвяченої роду Ракоці, адже саме завдяки зусиллям і грошам князів Ракоці Мукачево має прекрасний середньовічний замок.

Ужгород. Ужгородський замок.

Ужгородський замокУжгородський замок - це головна визначна пам'ятка міста Ужгород, основна споруда якого відноситься до 14 ст.

Замок має форму неправильного чотирикутника з масивними бастіонами по кутах та оточений з трьох боків сухим каналом, а з північно-східного боку - обривом. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягає 2,5-3 м.

Спочатку через канал було кинуто підвісний міст, а з другої половини 18 ст. його замінили насипом.

При споруді замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, оскільки будівля є своєрідним продовженням схилу Замкової гори, на якій вона стоїть.

Північна стіна палацу побудована над обривом, тому в цій частині замку відсутня захисна стіна. До того ж знизу протікала річка і атакувати замок з цього боку було неможливо. Охорона північної стіни велася з бастіону.

Ужгородський замокПалац має внутрішній тихий дворик, де знаходиться колодязь, видовбаний в скелі, воду якого захисники замку вживали під час тривалих облог.

Уздовж західного і південного фасадів палацу, з боку внутрішнього двору, облаштовані двоярусні аркади галерей, незмінна деталь ренесансних споруд.

У замковому підземеллі є просторі каземати, які служили в мирний час коморами, а під час війни схованкою, крім цього тут були в'язниця та камера тортур. Від найдавніших кам'яних споруд лише частково зберігся фундамент, сліди якого можна побачити у підземеллі та фрагменти карнизів із романським орнаментом.

У стінах замку є ціла мережа таємних ходів, що з'єднують одну частину фортеці з іншою. За переказами, існував і таємний підземний хід, який з'єднував Ужгородський замок з Невицьком замком, що знаходиться на відстані 10 км. А в архіві замку Верешвар (Ротенгурм) у Бугенланді навіть зберігаються документи та креслення, які містять детальні описи та схематичні плани Ужгородського замку, в тому числі таємних ходів і колодязів, але на сьогоднішній день всі ходи повністю завалені , тому дослідити їх практично неможливо.

Ужгородський замокАле щоб зрозуміти, як така велична твердиня з'явилася на території сучасного Ужгорода необхідно зануритись у глибину віків. Будівництво могутньої фортеці було важливим фактором виникнення міста. Деякі історики припускають, що історія Ужгорода почалася зовсім не на нинішній Замковій горі, а на території сучасних Горян, де було знайдено залишки древнього замку - Старограду, а старовинна церква або т. зв. Горянська ротонда, ймовірно, була замковим храмом.

Та зважаючи на те, що сучасний замок стоїть на пагорбі, який стратегічно є найкращим місцем для зведення такого роду фортеці , то більшість дослідників усе ж схиляються до думки, що Ужгород з самого початку свого існування знаходився саме там, де є й нині.

Перша літописна згадка про місто Гунг в хроніці "Gesta Hungarorum"("Історія угорців") сягає 872 р. На думку українських вчених , місто було резиденцією слов'янського князя Лаборця, убитого угорцями в 903 р. під час їх вторгнення в долину р. Дунай, а угорські історики повідомляють, що в місті знаходилась резиденція Альмоса Аккора, одного з командирів кінноти князя Арпада.

Ужгородський замокДослідники вважають, що більшість закарпатських фортець того часу були земляними, а тому не могли витримати облог кочівників. Така доля спіткала й ужгородське укріплення. В 1241 р. місто та фортецю зруйнували монголо-татари під проводом Батия.

З 1322 р. і до 1691 р. місто належить родині Другетів, однією частиною якого - горянською - володів Філіп Другет, а іншою -дравецькою - Янош Другет.

Філіп Другет будує на Замковій горі нову фортецю. Вчений Микола Антал висловив припущення, що будівельним матеріалом для нового укріплення слугував камінь з горянського замку, а на його місці була закладена вілла господарів міста.

У 1327 р. після смерті Філіпа Другета, його майно успадкував брат Янош.

Найважливіший етап будівництва фортеці був завершений в кін. 16ст. Під керівництвом італійських і французьких спеціалістів-фортифікаторів, які були запрошені сюди Віденською військовою радою для здійснення реконструкцій і будівництва замків у зв'язку з турецькою експансією, на території замку було зведено могутні кам'яні стіни з бастіонами, поглиблено і розширено з трьох сторін рови, викопано колодязі, докорінно перебудовано внутрішні приміщення.

Ужгородський замокПро реконструкції свідчать дати, вибиті над головним фасадом центрального корпусу - 1598 та висічений на зовнішньому боці північної кріпосної стіни рік - 1653.

Над головним фасадом центрального корпусу зберігся також герб Другетів - чотири дрозди.

У 1646 р. в Ужгородському замку за сприяння Анни Другет (Янни Якушич) та її брата, римо-католицького єпископа Юрія Якушича, 63 православні священики підписали Ужгородську унію , за якою було утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.

В кінці 17 ст. Ужгород став ареною жорстокої антигабсбурзької боротьби. Повстанці на чолі з графом Імре Текелі захоплювали замок в 1679 та 1684 рр. і частково його зруйнували.

За час перебування замку у володінні роду Другетів, у фортифікаційному мистецтві відбулися значні зміни. З'явилися нові види зброї і ,насамперед, вогнепальна.

Ужгородський замокУ 1691 р. помер останній член родини Другетів за чоловічою лінією, і новим наджупаном комітату Унг та власником Ужгородського замку став впливовий угорський магнат Міклош Берчені, дружиною якого була покійна на той час Христина Другет. У цей час Берчені було лише 22 роки і на руках він мав 3-х дітей.

В 1695 р. Міклош Берчені одружився із 40-річною, але надзвичайно вродливою і заможною донькою державного судді Іштвана Чакі Христиною. Місцем проживання подружжя обрало Ужгородський замок, який граф відремонтував до приїзду нареченої.

Як посаг Христина Чакі привезла з собою прекрасні різьблені меблі, художні полотна олією, велику кількість гравюр, цінних гобеленів, на яких була зображена вся історія Угорщини. які стали окрасою замку.

У 1707 р. в замоку урочисто зустрічали послів Петра I на переговорах із представниками Ференца Ракоці.

У 1709-1710 рр. Берчені з допомогою французьких військових інженерів та хорватського спеціаліста Стубіча провів останні перебудови замку, які надали йому сучасного вигляду.

Ужгородський замокЗамок оточували п'ять парків: "Квітковий", "Луговий","Журавлиний", "Голубиний" та "Звіриний". До нинішніх днів частково зберігся лише останній - нині Підзамковий парк.

Найбільшого розквіту фортеця досягла саме за часів графа Берчені. Тут збиралася уся угорська знать і замок став центром світського і політичного життя північної Угорщини. Але після поразки визвольної війни 1711 р. Міклош Берчені обрав долю вигнанця й оселився в далекій Туреччині, а його дружина, залишивши усе своє багатство на батьківщині, розділила з чоловіком нелегке життя на чужині. Ужгородський замок перейшов в розпорядження австрійської корони. З палацу були вивезені всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекція коштовного посуду, зброя.

У подальші роки Ужгородський замок служив місцем дислокації військового гарнізону, ще чотири роки замком володів угорський барон Ференц Дюлої і зрештою слугував приміщенням духовної семінарії, а розкішні зали й кімнати перетворили на навчальні аудиторії, їдальні та спальні.

З перших років свого існування семінарія перетворилася на вогнище освіти й науки українців. Серед вихованців закладу були такі видатні постаті Закарпаття як О. Духнович, М.Лучкай, А. Волошин та багато інших.

Ужгородський замокУжгородська семінарія проіснувала в замку до 1945 р. Радянські органи спочатку передали приміщення фортеці у тимчасове користування військовій частині, а з 1947 р. - під експозиції Закарпатського краєзнавчого музею.

В підвалах Ужгородського замку нині діє також дегустаційний зал, де в неповторній атмосфері середньовіччя кожен має змогу скуштувати кращі закарпатські вина та дізнатися більше про мистецтво виноробства на Закарпатті.

Не збереглась до наших днів церква св.Юрія 13 ст., що знаходилася у внутрішньому дворі замку - її спопелила велика пожежа 1728 року (тоді, до речі, постраждав від вогню і сам замок).

Католицькі вірники, сподіваючись знайти в крипті церкви, де були поховані кілька членів родини Другетів, численні скарби, відкрили її, та виявилося, що склеп розікрали задовго до того. Єдиною цінною річчю був знайдений серед останків Балінта Другета золотий перстень, але і його довелося віддати державній казні в Братиславі. Замкове подвір'я прикрашає скульптура хижого птаха турула зі шматком шаблі Ракоці у дзьобі.

Ужгородський замокДля давніх угрів цей птах був своєрідним тотемним предком. А під час повстання куруців під проводом Ференца Ракоці в 1703 р., за легендою, саме турул приніс шаблю князю Ракоці і перемогу повстанцям в першому бою з австрійськими військами поблизу с. Вилок. З нагоди цієї події в 1906 р. на кордоні між селищем Вилок та селом Тисобикень було встановлено 18- метровий обеліск увінчаний бронзовим Турулом . В 1945 р. пам'ятник було демонтовано, а скульптура сокола потрапила до Закарпатського краєзнавчого музею. Ще одна скульптура, що прикрашає подвір'я замку - Геркулес, який душить величезного змія або "Залізний Іван" як його прозвали в народі. Це все, що залишилось від славетного бальнеологічного курорту с. Ужок і є символом оздоровчої сили джерел села.

Ужгородський замокЗа легендою статую було встановлено біля одного з джерел в 1842 р. американцем, який став на ноги після курсу лікування. Статую було відлито на ливарному заводі селища Тур'ї Ремети (автор - Кінне В.) Поряд знаходиться ще один популярний персонаж грецьких міфів - вісник богів, покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих - Гермес. Припускають, що скульптура була відлита на залізоплавильному заводі поблизу Мукачево.

Друга легенда про Ужгородський замок переносить нас у XVII ст.коли ним володів граф Другет. У нього була дочка (звісно ж дуже красива ). Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це можна зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Звісно ж вони покохали один-одного і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Дізнавшись про це батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу – стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.

Берегове

Берегове.Місто Берегове розкинувся на берегах невеликої річки Вірке, у підніжья гір, схили яких засаджені виноградниками. Він відомий давніми традиціями виноградарства і виробництва вина.

Відомий реформатський церковний письменник Папаї Паріз Ференц (1649-1716) в своїй книзі "Dictionarium latino-hungaricum" затверджує, що до приходу угорців тут було поселення римлян, назване Перігиумом. Однак науково підтвердити таке припущення не вдалося.

Достовірно відомо, що після смерті брата угорського короля Бейли, Ендре І його землевладіння по спадщині стали надбанням його сина Гейзи, Ласло і Ламперта. Дана місцевість перейшла у володіння Ламперта. У народних легендах говориться, що саме він був основателем поселення на берегах Вірки, яке пізніше по його ім'ям назвали "Villa Lamperti", тобто Лампертхазой.

У течії багатьох віків власниками поселення були угорські королі.

У 1141 році після багаторазових нападів половців король Гейза ІІ переселив в місто саксонців. Відтоді його стали називати Сасом, Лампертсасом, Лумпрехтсасом, Лампертхазой.

Пам'ятник угорському поетові Шандору Петефі у БереговомуШироко відома легенда говорить про те, що місто засноване значно раніше. У зв'язку з цим, відомий дослідник-етнограф Тівадар Легоцкий пише: "Що стосується легенди, згідно якого пастух Сас на місці нинішньої римо-католицької церкви в ямі, розритій копитами воюючих між собою биків, знайшов великий скарб і побудував на цьому місці церкву, а навколо неї місто, яке пізніше назвали Берегсасом, не має історичного підтвердження."

Починаючи з 1504 року місто в документах називали Берегсасом. З 1946 року офіційна назва міста Берегове. Це єдине місто Закарпатья, де переважаюча більшість населення угорської національності.

Берегове - місто районного підкорення, центр Берегівського району, він розташований на відстані 72 кілометрів від обласного центра Ужгород. Територія Береговського району 802 квадратних кілометрів, населення - 83,3 тисяча чоловік, з них 32 тисячі проживають в Берегові. Місто перетинає канал Вірке, з’єднає ріку Боржаву з Латоріцей.

До 1944 року місто з невеликими перервами було центром Бережської жупи.

Берегово. Термальний басейн.Як вже відмічалося, засновником міста був герцог Ламперт син брата короля Ендре І Бейли. Пізніше прилеглі землеволодіння стали надбаннями королів династії Арпадов і їх синів. У 1247 році король Бейла IV надав Берегові статус королівського міста. Його розквіт співпав з періодом царювання короля Людвіга Великого і королеви Ержебет. Пізніше прилеглі землі перейшли у володіння трансильванського князя Габора Бетлена, який побудував в місті свій палац. Місто грало велику роль у визвольній антигабсбургській війні князя Ференца Ракоци. 22 травня 1703 року саме на центральній площі Берегова розгорнув Томаш Есе знамено повстання. Ференц Ракоци в цьому місті видав 20 грудня 1705 року свій заклик до повстання народу.

Берегове. Колишня резиденція графа Шенборна.Місто грало активну роль і у визвольній війні 1848-1849 рр. Після Сен-Жерменського мирного договору він увійшов до складу Чехословацкой республіки.

У червні 1945 року Закарпаття увійшло до складу України.

Берегівщина славиться своїм виноробством, закарпатські марочні вина розливаються в Берегівському винзаводі.

У Берегові споруджені пам'ятники Шандора Петефі, Лайоша Кошута, Габора Бетлена і Дюли Ійеша, відкриті меморіальні дошки більше за 42 діячам історії, культури і містецтва.

Берегове є осередком угорської культури на Закарпатті. У 90-х роках 20 століття Берегове пропонували як столицю угорського автономного округу. Але й нині місцевий Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ готує найбільшу в Україні кількість бакалаврів з угорської філології.

Берегово. Центральна площа.У Береговому, біля спортивної бази "Закарпаття", знаходиться термальний басейн, де можна плавати просто неба в гарячій воді (температура в басейні - 32 градуси - прим. авт.), навіть якщо навколо сніг. Для тих, хто боїться роздягнутим йти до басейну в холодну погоду, є спеціальний тунель, який розпочинається в роздягальні і закінчується прямо в басейні.

Також Берегове відоме чудовими виноградними винами. Винзавод розташований на окраїні міста в колишній резиденції графа Шенборна. А в місті є фірмові магазини, де за помірну ціну можна придбати пляшку закарпатського вина.

Чинадієве. Замок Шенборн.

Замок ШенборнНавіть залізнична станція тут схожа на мініатюрний замок, а у розкішному парку ховається справжнє казкове диво. Спочатку з-за крон дерев з'являється висока башта, прикрашена годинником та родинними гербами.

Леви в коронах - в такому лігві й справді міг жити цар, хоча алеї навколо заполонили не монархи, а хворі з патологією серцево-судинної, нервової систем чи обміну речовин. На цих захворюваннях спеціалізується санаторій, що з 1946 року розташувався в розкішному мисливському палаці графів Шенборнів.

Палац графів ШенборнівВсе починалося у 1840-му з дерев'яної хатинки, куди володарі домінії графи Шенборни навідувалися на полювання. В 1890 році для Шенборнів зводиться мурований замок, за яким можна вивчати календар: 365 вікон, 52 кімнати, 12 входів. Контури ж ставу нагадували абрис Австро-Угорської імперії. З кінця квітня до початку травня тут цвіте сакура.

Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій із декоративним озером у центрі. Були висаджені рідкісні породи дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня, розовий бук, італійська глиниця.

Всередині можна помилуватися вітражами в каплиці, камінною залою, старими дерев'яними сходами, які охороняє геральдичний лев біля їх підніжжя. На стелі люстра: жіноча фігурка, зроблена з оленячих рогів.

Палац графів ШенборнівУ 1945 році замок було реорганізовано у будинок відпочинку, а в 1958-му, після візиту Микити Хрущова, на його базі було відкрито перший в Україні кліматологічний санаторій "Карпати", який спеціалізувався на лікуванні серцево-судинних захворювань.

Незвичної краси палац свого часу зацікавив одного з ідеологів нацизму Германа Герінга, який в 1939 році намагався купити маєток в уряду Августина Волошина. В середині ХХ століття в "Карпатах" відпочивав відомий американський художник Рокуел Кент, який захоплювався чарівністю карпатської природи та витонченою архітектурою палацу.

 

Долина нарцисів

Долина нарцисівДолина нарцисів – унікальне творіння природи. Єдине місце в світі, де нарцис (гірська квітка) зростає в долині всього 200 м над рівнем моря. Також це унікальний ботанічний об'єкт, єдиний і найбільший масив нарцису вузьколистого в Європі.

Масове цвітіння нарцисів вже давно стало святом, на яке приїжджають тисячі туристів. В першій половині травня, на території 257 га нарциси утворюють велечезну білу ковдру. Цвітіння в долині нарцисів триває не довго, тому радимо вам не пропустити це унікальне явище. Ви побачите казкову долину, декілька гектарів якої укрито білими квітами-сніжинками – гордими нарцисами.

Нарцис вузьколистий з Долини нарцисівПро долину нарцисів існує декілька легенд.
Найпопулярніша з них розповідає про те, що саме у дзеркальних водах річки Хустець грецький бог Нарцис побачив своє відображення. Закохався, помер на цьому березі від туги. Наступна легенда гласить що колись у давнину в Хусті у замку жив князь, княгиня та їхня красуня-донька Руся. На околиці міста жив гончар Іванко. На день Русиного повноліття до замку прийшло багато сановитих візитерів та городян з дорогими гостинцями. Іванко теж бажав зробити подарунок — це була дивна ваза, на якій, наче живі, були квіти граціозного білого нарциса. У цю мить Іванко та Руся закохались одне в одного. Після того вони стали крадькома зустрічатися у мальовничій долині. Та одного разу князь довідався і так ошаленів, що схопив Іванкову вазу і жбурнув з княжої гори. Ваза розбилася об скелину та розсипалась по долині дрібним дощем. Коли зійшло сонце, то всі побачили, що долину вкрито біло-зеленим нарцисовим килимом.

Озеро Синевір

Синевір Синевір - найбільше озеро Закарпаття, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря...

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку "Синевир" і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 22 м

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.

Площа водного плеса становить близько 5 гектарів, найбільша глибина 22 метри. Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва - Морське око.

Водопад Шипіт

Водопад Шипіт За 10 км від залізничної станції Воловець та за 6 км від с. Пилипець, Міжгірського р-ну, Закарпатської області на річці Пилипець (притока Репинки, басейн Тиси) у межах полонини Боржава, біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м) та Гимба (1497м) численними мальовничими каскадами спадає вниз 14-метровий водоспад Шипіт.

Утворився водоспад внаслідок розмивання гірської породи потоком Пилипця, який знайшов вихід своїм водам в глибокій ущелині. Підземне джерело в народі називають "Морським оком".

Назва "Шипіт" походить від слова "шепіт", тому що навіть здалеку чути відголос спадаючої води, який нагадує шепотіння.

Ущелина, де знаходиться водограй дуже мальовнича, оточена буковими лісами та віковічними смереками.

зимовий водоспад Шипіт у всій своїй красі та величі Споглядати водоспад у всій красі варто навесні, а особливо в період танення снігів, або ж восени після тривалих дощів, коли річка стає повноводною.

Та окрім того, це місце відоме ще й щорічним зібранням хіппі, що відбувається з 1993 р. Самі збори починаються в перших числах липня і не мають визначеної дати закінчення, як правило, сновна кількість учасників перебуває там перших два тижні. Кульмінацією Шипота вважається ніч на Івана Купала (7-8 липня), саме тоді на Шипоті знаходиться максимум людей. Через комерціалізацію місцевості Шипіт може припинити своє існування, або ж проведення фестивалю буде перенесене в більш віддалене місце.

За 300 м від водоспаду розташований гірськолижний бугельний витяг "Боржавські полонини" - найдовший швидкісний витяг з двомісними бугелями в Українських Карпатах - довжина спуску 1500 м, перепад висот - 402 м.

Яремче

Яремча. Запрошуємо на відпочинок.Яремче (до 2006 року — Яремча) — місто обласного значення в Україні, Івано-Франківській області. Розташоване на річці Прут, на автошляху Івано-Франківськ-Рахів-Ужгород. Залізниця зв'язує місто з обласним центром та Львовом.

Яремче — найбільш відомий кліматичний курорт Прикарпаття, туристичний центр Івано-Франківщини, центр «зеленого» туризму Прикарпаття.

Вважають, що першим поселився серед гір бідняк Ярема і від його імені пішла назва міста. Утворене місто в 1787 році. Статус міста - з 1963 року.

Водоспад14 грудня 2006 року ВР України уточнила назву міста з Яремча на Яремче. До Яремча приєднано два старовинні села Дора та Ямна, які розташовані відповідно нижче і вище за течією річки Пруту. У цих селах збереглися окремі залізничні станції.

Активне заселення Гуцульщини відбулося у княжу добу. Це відбилося в топонімах Яремчанщини – гора Маливо, потік Боярський (Дора), село Микуличин. В 1893 році в Дорі (урочище Білий Камінь) знайдено скарб бронзових виробів (котли та меч), що датуються віком 8000 років до нашої ери.

Цікавою була символіка с. Дора XIX – XX ст., до складу якої тривалий час входило Яремче: постать лева, що крокує вліво ( по-геральдичному). Лев зображений з піднятою лівою лапою.

Монастир святого Андрія в с.ДораВ окреме село Яремче виділилося в 1895 році після будівництва залізниці Делятин – Вороненко. В 1894 році тут був побудований один з найбільших в Європі арковий залізничний міст з прогином 65, 0 м у просвіті, розрахований інженерами Станіславом Косинським і Зигмундом Кулькою за теорією пружних арок на основі досліджень товаритсва австрійських інженерів у Відні. На жаль, в 1944 році під час Другої світової війни міст був зруйнований. Розквіт Яремче як курортної місцевості розпочався 1894 року. До 1899 року було зведено п’ятдесят дерев’яних і мурованих вілл.

17 жовтня 1909 року крайовий сейм у Львові остаточно надав Яремче статусу окремого населеного пункту. Головою громади в результаті виборів 30 – 31 травня 1911 року став емеритований скарбовий урядник Б. Макаревич. Гербом села Яремче було зображення оленя, що біжить вправо (по - геральдичному).

Яремче і регіон розташовані в улоговині гір, у межах Горган (гори, які мають асиметричні схили й гострі гребені гір). Яремче розташоване у південно-західній частині Івано-Франківської області та займає центральну частину українських Карпат у межах гірських формувань Горган, Покутсько-Буковинських Карпат та Чорногори. Висоти гір коливаються від 400 м до 1542 м. Яремче оточено горами зусібіч: з півдня і південного заходу хребет Явірник, з заходу – Щивка, Чорногорця, Синячка, зі сходу – Маковиця.

Мисливські вольєриНа території Яремчанського краю розташований Карпатський національний природний парк, створений 3 червня 1980 року, який має загальнодержавне значення і входить до складу природно-заповідного фонду України. Площа парку становить 50 495 га. Рельєф території національного парку формувався протягом тривалого часу: близько 35 мільйонів років тому на цій території існував океан Теніс. На дні океану нашаровувалися пісок, глина, вапняк, які після відступу води скам’яніли та під дією природних зовнішніх факторів утворили сучасні гори.

Мисливські вольєриНа території Карпатського національного парку налічується близько 1100 видів рослин (54% усієї флори українських Карпат). Основним видом рослин Карпатського парку є хвойні ліси, зокрема смереки, а також ялиці білої, сосни лісової. Окрім хвойних дерев у національному парку поширені букові ліси, переважно у басейні річки Прут. Також, на території парку проживає численна кількість різноманітних видів живих організмів – від найпростіших до ссавців. У парку налічується 48 видів ссавців, 110 птахів, 11 риб, 10 земноводних, 6 плазунів, до Червоної книги України внесено 32 представники фауни.

Сувенірний ринокСувенірний ринок Яремчі є і туристичним об'єктом і економічно вигідним водночас. Це - Мекка народно-прикладного мистецтва. Тут представлені не окремі його види, а практично всі. З умілих і працьовитих рук місцевих майстрів виходять писанки, різблені, інкрустовані й випалені дерев’яні вази, шкатулки, тарілі, ложки, діжки, різноманітний керамічний посуд, куманці, кахлі, скульптурки, вишиті й ткані сорочки, рушники, килими й верети, ліжники, вироби з бісеру, металу й шкіри... Покупці на ринок приходять різні. Є люди, які просто люблять з головою пірнути у це море народно-ужиткового мистецтва, поторгуватися зі справжніми гуцулами, послухати їх неповторну говірку. І навіть, якщо нічого не купують, то мають незабутні враження і приємні спогади.

Церква у центрі містаЦеркви: Церква Успіння Пресвятої Богородиці(1884 р.), Церква св. Іоанна Милостивого з дзвінницею (1663 р.), Церква св. пророка Іллі (1937 р.). Церква св. Петра і Павла; Чудо Архистратига Михаїла; Різдва св. Іоанна Хрестителя.

Монастирі: чоловічий монастир св. Андрія; монастир монахів Студійського Уставу; жіночий монастир Згромадження сестер милосердя св. Вікентія.

У Яремчі можна скористатись такими туристичними послугами, як: велотуризм, тури на квадроциклах, гірський і піший туризм, лижний туризм, кінний туризм, екскурсії по Карпатах, оренда спорядження.

Туристичні об’єкти Яремчі:

  • Водоспади: «Пробій»,«Жонка»,«Дівочі сльози»,
  • камінь Довбуша, скелі Довбуша,
  • музей імені митрополита А.Шептицького,
  • музей етнографії та екології Карпатського краю,
  • пам’ятка архітектури дерев’яний ресторан «Гуцульщина», зроблений без жодного цвяха,
  • 2 сувенірні ринки народного мистецтва Гуцульщини,
  • 2 джерела мінеральних вод,
  • вольєр з оленями та козулями.

Особливою популярністю серед відпочиваючих користуються туристичні маршрути:

  • «на г.Говерлу»,
  • «Стежка Довбуша»,
  • «На г.Хомяк»,
  • «на г.Піп Іван».

Панорама гір в районі ЯремчіКрім стаціонарних форм відпочинку існують автомобільний, пішохідний, водний, лижний туризм. Рекреаційні маршрути м. Яремче – «Кам’янка» (5 км.), «Наш друг-природа» (2 км.), «На гору Маковиця» (8 км.), «Стежка Довбуша» (4 км.).
Інші туристичні маршрути м.Яремче – гірськолижна траса (потік Багрівець, 1.5 км.), водний маршрут р.Прут (Ямнянський водний слалом, 2.5 км.).

Гірські підйомники м.Яремче : 1). гора Багрівець (бугельний підйомник, довжина – 200 м., перепад висот – 105 м., пропускна здатність – 100 чол./год., пункти прокату та харчування; 2). гора Багрівець (бугельний підйомник, довжина – 250 м., перепад висот – 105 м., пропускна здатність – 100 чол./год.

Яремче — низькогірний кліматичний курорт, оточений горами, які на півночі і півдні переходять у мальовничі пагорби, вкриті густим хвойним і листяним лісом. Тут розташовані санаторії для хворих на туберкульоз легенів, будинки відпочинку.

Яблуниця

Центральна вулиця ЯблуниціЯблуниця — село в Івано-Франківській області, підпорядковане Яремчанській міскраді. Село Яблуниця лежить у межах Карпатського національного природного парку.

На південно-західній околиці села розташований Яблуницький перевал.