Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Коломия

Програма туру:

Місто, музей писанки та Гуцульщини, тисовий заповідник


Площа РинокКоломия - чудове місто в Івано-Франківській області з дуже виразним австро-угорським характером забудови. Варто поблукати тісними вуличками середмістя кілька годин, щоб відчути себе трохи по-іншому. Сецесія, модерн і історизм - саме той час, коли місто набуло теперішнього вигляду, і закоханість тих перших десятиліть ХХ сторіччя в деталі та красу буття як таку все ще голосним акордом звучить в забудові площі Ринок та навколишніх кварталів.

Історики й досі не мають одностайної відповіді на питання, коли і як виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва міста.

Сьогодні найпоширенішими версіями щодо походження назви міста є припущення, побудовані на основі переказів і легенд. Зокрема, це версії, що виникли від сполучення іменника «коло» (колесо) і дієслова «миє» (мити, обмивати), від сербо-хорватського слова «коломий'я», власного чоловічого імені Коломий.

КоломияІснує також версія, що Коломию було закладено на честь галицького короля і угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209-1241) у 1214 році, вперше висловлена у XIX столітті. Є ще варіант що назву місто отримало від свого розташування біля річки Прут.Колись Прут мав назву "Мий",відповідно місто назвали "Коло Мия",цебто коло Прута.

Місто це дуже древнє, адже ще в Галицько-Волинському літописі в записах за 1241 рік сказано:

"... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам..."

Хоча, звичайно ж, місто виникло задовго до першої згадки документів про нього. Була тут і фортеця на горі над Чорним Потоком, від якої до нашого часу нічого не залишилося. Замок відновили вже за польського панування - Коломия увійшла до Речі Посполитої в середині XIV столітття. Але розмістилася твердиня вже не на пагорбі, а в районі теперішньої коломийської ратуші. Це був так званий "Старий двір".

Коломия1405 року місто отримало Магдебурзьке право, а вже за 6 років тут захазяйнували волохи: місто і все Покуття було продане на 25 років молдавському господареві Олександру - як бакшиш за обіцянку виступити на боці Польщі проти сусідньої Угорщини.

В 1490 р. Коломийський замок пав перед 10 000 бунтівників повсталого Івана Мухи. А наступні 150 років були чи не найважчим в історії Коломиї. Напади татар, турків, волохів практично щороку грабували місто. Тільки палала Коломия в 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках. Не дивно, що з тих часів так мало збереглося міських споруд - лише дерев'яна церква на цвинтарі, і все. Під час одного такого нападу було зруйновано домініканський монастир над Прутом, а ченці були повішані на хрестах кляшторного цвинтаря. Тільки в 1612 році турки й татари нападали на Покуття тричі.  А в 1618 році було чотири напади.  Під час чергового нападу в 1626 р.в місті вже нікому і нічим було чинити опір ворогу.

Та місто феніксом відбудовувалося знову і знову, потроху відступаючи від бурхливого навесні Пруту. Замок, вже третій в історії Коломиї, зводять на захищеному ставком пагорбі, де пізніше постане міська гімназія. На в'їздах зі Снятина та Обертина стояли звідні мости.

Відродився й домініканський монастир. Після ліквідації ордену домініканців австрійською владою у 1788 р. монастир закрили, а його приміщення передали магістрату. В 1855 р. на місці монастиря збудували церкву св.Михаїла.

РатушаПлоща Ринок за Середньовіччя відрізнялася від знайомої нам тепер. Це був великий незабудований майдан з ратушею посередині. У 1865 р. пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і більшу частину кам'яниць навколо Ринку. 1877 року звели нову ратушу, вибравши для цього дуже незвичне розташування: на розі. Більше в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв впівоберта до головної площі. На тому місці, де б мала стояти - за традицією - ратуша - звели будинки для погорільців.

Та пожежа нарешті навчила міщан однієї важливої істини: не хочеш, щоб майно згоріло - будуй краще з каменю. І Коломия почала вбиратися в кам'яні шати.

Як і багато інших прикарпатських міст, Коломия багатіла на солі. Сіллю торгували, сіль добували в селах біля міста. У 1565 р. в місті було 50 зваричів солі. А ще місто було чималим транзитним пунктом на шляху до Львова чи Києва. У Коломиї в 1565 р. було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63.

Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Більше того! Купцям категорично забороняли обминати Коломию. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, а також на право користування на ярмарку тільки коломийською вагою.

Готель ПисанкаУ 1772 р. коли Коломия відійшла до Австро-Угорщини, від міста відійшли села, податки з яких використовувались на міські потреби.

1781 р. Коломия була включена до Станіславської округи і частково втратила свої функції повітового центру. На околиці міста виникла німецька колонія, про яку сьогодні нагадує кірха. Протягом XIX ст. в Коломиї звели 6 військових казарм та 3 порохові склади.

1866 рік - ще одна важлива віха в історії міста. Через Коломию пролягла залізниця Львів-Чернівці. А далі почалася епоха нафти: в Слободі Рунгуській знайшли нафту, а в Мишині, Стовпчатові і Джурові - буре вугілля. У 1885 р. в напрямку Печеніжина, Слободи та Шепарівців проклали залізничну вітку.

1860 р. в місті була відкрита друкарня М. Білоуса, в 1865 р. стала виходити перша газета "Голос народний", а в 1867р. започатковане книговидання. У1861 р. відкрили гімназію, в 1876 р. - гончарну школу, в 1892 р. - школу деревного промислу та низку загальних початкових шкіл. 1877 р. було засноване товариство "Просвіта", а в 1895 р. - "Коломийський Боян". В місті будують Народний Дім, з 1902р. проводяться Січові свята, у травні 1914 р. відкривають пам'ятник Т.Шевченкові.

15 вересня 1914 р. в Коломию вступили російські війська. Зруйновано пам'ятник Т.Шевченка, заборонено видання українських газет та книг, закрито українські книгарні і бібліотеки, припинено діяльність товариства "Просвіта", навчання українською мовою в школах, зазнала утисків греко-католицька церква. 1 листопада 1918 р., коли було проголошено ЗУНР, військовий комітет перебрав владу і в Коломиї.

Музей писанкиПерша світова. 15 грудня 1918 р. місто провело на фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. більш як 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, 24 травня в Коломию увірвалися румуни, а 16 липня УГА змушена була перейти річку Збруч.

З вересня 1939 року Коломия стала містом УРСР. Далі була Друга світова. 28 березня 1944 р. радянські війська визволили Коломию.

Місто знову пригадало, як відновлюватися, як жити далі. Потроху Коломия повернула собі славу промислового міста, хоча її головним багатством була вже не сіль: в місті працювали машинобудівні підприємства, завод будматеріалів, гардинна, щетиннощіткова та паперова фабрики.

Та зберігся і старий центр, його кам'яниці, Ратуша, храми, "Сокіл". Працює професійний театр - і це в місті з 60 000 населення! Місту повернено Народний дім. Функціонують Музей народного мистецтва Гуцульщини, музей писанки, музей історії Коломиї. Є луна-парк. Місто - цілком європейське та чистеньке.

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата КобринськогоКолекційні збірки установи нараховують понад 30000 експонатів, які представляють собою цінні й рідкісні твори народного мистецтва Гуцульського регіону Захiдної України. У фондовому збереженні предмети трипільської культури, датовані III – IV тисячоліттям до н.е.

Основний профіль музею – народне мистецтво гуцулів і покутян ХVІІ – ХХ ст.

До експонатів цього періоду віднесено старовинні предмети сакрального мистецтва, речі побутового вжитку. Серед майстерно виготовлених творів – високовартісні художні вироби з дерева, кераміки, тканини, шкіри, овечої вовни, кольорових металів, скла, морських коралів...

Стаціонарну експозицію побудовано за пізнавальним принципом розвитку і становлення регіонального мистецтва. Широко представлено барвисту гаму одягового ансамблю горян, гуцульські прикраси з кольорових і дорогоцінних металів, зброю опришківської доби, різблені шкатулки, тарелі, боклаги... Всі ці вироби майстерно інкрустовані бісером, металом, рогом гірських тварин та рідкісними породами деревини.

Внутрішня структура музею базується на 5-ти відділах, два з яких працює на правах окремих одиниць у місті Косові та в Коломиї - музей писанкового розпису, здебільшого знаний як Музей "Писанка".

Музей "Писанка"

Музей "Писанка"Музею писанки - до речі, єдиному такому в світі - в 2007 р. виповнилося 20 років. Він був відкритий в 1987 р. як відділ музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського.

Ідея виникла, коли виникла технологія: головний охоронець фондів музею Любомир Володимирович Кречковський і лаборант Марія Іванівна Болездюк винайшли техніку консервації та реставрації писанок. Тепер ці маленькі прадавні дива можна було зверігати та відновлювати. Тим часам зараз присвячено кілька вітрин у виставковому залі яйця-музею. Це зараз музей має чудове приміщення, а тоді він "квартирував" у церкві Благовіщення (1587). В кінці 1980-х церкву передали релігійній громаді, музей переїхав на вул. Шухевича. І лише до Х Міжнародного фольклорно-етнографічного фестивалю та другого всесвітнього з'їзду гуцулів, на які пожалували президент Л.Кучма та голова ВР І.Плющ (це сталося в 2000 р.) було зведене нове приміщення музею за проектом Ігоря Євстахієвича Шумана.

Музей "Писанка"Музей сучасний, в найкращому сенсі цього слова. Експозиція, яку, до речі, продумувала сама пані Мирослава, веде глядачів від прадавньої символіки писанок (тут детально пояснять, яке значення має "риба", а яке "меандр") до розповіді про процес створення писанки, а також її реставрації - через численні зразки писанок з різних регіонів України (а вони дуже сильновідрізняються один від одного) - до колекції розписаних чи розмальованих (людиною чи самою природою) яєць з різних країн світу. От фарфорове яйко з Франції, а ось весільні обрядові яйця з Алжиру. Ізраїльські кам'яні яйця. Писанки з Канади і США, Пакистану та Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, Франції та Індії. Деякі експонати були виготовлені ще на межі ХІХ-ХХ століть.

Фонди "Писанки" зростають щороку. На сьогодні колекція музею складається з понад 12 000 яєць. Зрозуміло, що продемонструвати всі публіці практично неможливо - тому експозиція "Писанки" досить часто оновлюється. Крім того, тут проходять і інші виствки - скажімо, народної ікони (яка може бути дуже різною: на склі, вишитою хрестиком або бісером тощо). Виявилося, що розфарбовують навіть перепелині яйця - попередньо обробивши їх 9-процентним розчином оцту, який "змиває" плямистість з поверхні яйця.

Музей "Писанка"В музеї є автографи на святкових яйках від політичного бомонду України: Віктор Ющенко, В. Вишиванюк (губернатор Івано-Франківщини), Юрій Костенко, Леонід Кучма та інші..  А все тому що  "Писанка" - обов'язковий фрагмент програми відвідин Коломиї всіма ВІП-персонами. В музеї писанкарка подає високому гостю біле куряче яйце, розтоплений бджолиний віск - і писачок. Ним і нашкрябують політики чи артисти свої автографи на шкаралупі. Деякі навіть пробують розписати яйце, щоб з нього вийшла справвжня писанка.

Унікальність музею не лише в тому, що його виконано у формі яйця, висота якого становить 14 метрів, діаметр — 10. Приміщення виготовлене повністю з кольорового скла, загальна площа вітражу становить понад 600 квадратних метрів. До речі, воно не має даху! Зовнішнє оздоблення виконано у тривимірному просторі.

Княждвір. Тисовий заповідник.

Тис ягіднийСело Княждвір Коломийського району - знаходиться за 11 кілометрів на захід від міста Коломия, біля підніжжя Карпат, між високими смереково - ялиновими лісами, понад річкою Прут. Перша архівна згадка про село була зафіксована в XV столітті, а перші князі з'явилися тут ще в 1067 році, адже саме тут був княжий двір.

Княждвір в цілому — значний комплекс території в природних межах, довжина яких сягає 30 кілометрів. А на горі синіє ліс, відомий у всій Європі як Тисовий заповідник, де ростуть тиси ягідні.

Княждвірський державний заказник - один з найбільших в Європі резерват тису ягідного. Ви отримаєте незабутні враження від спілкування з незайманою природою.

Тис ягідний – дуже рідкісне дерево, релікт третинного періоду, тривалість життя якого наближається до 4000 років. Окремі екземпляри досягають висоти 25 метрів.