Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Косів, Верховина, Криворівня, Коломия

Програма туру:

Найбільші гуцульські ринки, музеї Гуцульщини та  музей  І. Франка

3 дні


Косів

КосівКосівський край - перлина Гуцульщини. Серед найраніших історичних згадок про Косів існує одна: у 1424 р. Великий князь литовський Свидригайло подарував село Косово «вірному слузі» Максимові Владу Драгосиновичу. Існує така легенда:

"Коли Бог ділив світ і вже роздав всю землю, косівський гуцул припізнився та прибіг останнім. Страшно на те розгнівався Всевишній, а гуцул і каже: «Господи, я так любувався усім, сотвореним Тобою, аж забув, що і мені треба землі...» - «Як ти так оцінив моє творіння, то маю ще кусень райської землі, та й дам її тобі!"

Заселення краю почалося з давніх часів, а саме місто Косів складалося з окремих частин на правах вулиць: Вербовець, Монастирське, Москалівка. З часом вони перетворилися в окремі населенні пункти Косівщини та місто Косів.

Видобуток та виробництво солі вимагали зайнятості великої кількості робітників і ремісників. Чудовий клімат Косівщини приваблював сюди поселенців, завдяки чому добре розвинулось садівництво. Дбаючи про збільшення прибутків, власники Косова заохочували євреїв різними привілеями поселятись в Косові, а ті успішно займалися торгівлею, орендою маєтків та промислових закладів (солярня, млини, корчми та ін.), збиранням податків тощо.

КосівТак, у центральній частині (середмісті) переважало єврейське населення, а на околицях, що були спершу окремими селами (Монастирське і Москалівка) жили переважно українці. У Косові разом із його окраїнами налічувалось близько 50 відсотків українців, 35 — євреїв і 15 — поляків. Багато з них швидко збагачувалося. Це, звичайно, привертало увагу опришків. Вони часто нападали на місто, зокрема під керівництвом Василя Лунги (1698), Пинті та Пискливого (1704), Баюрака (1750). Приблизно 1740 р. до шляхетського двору в Косові підступив Олекса Довбуш і чомусь "посилав рушниці до двора", але не нападав. В 1759 р. у зв'язку з активізацією опришківського руху організовано головну стоянку карального війська проти опришків, яке очолив Тадеуш Дідушицький, тодішній власник Косова, галицький хорунжий.

Розташувався край на передгір'ї Покутських Карпат,над річкою Рибницею, правою притокою ріки Прут, у східній частині Івано-Франківської області і межує з Верховинським, Надвірнянським, Коломийським, Снятинським районами Івано-Франківщини та Вижницьким і Путильським районами Чернівецької області. Площа становить 986кв.км. з населенням 91,1тис.

Тут протікають такі ріки як: ЧеремошПістинькаРибниця, Лючка. Кліматичні умови району сприяють відпочинковому туризму протягом цілого року. Різноманітні види флори і фауни, чисте гірське повітря і м'який клімат, водоспади, джерела, прозорі ріки, обряди і звичаї, все це залишить незабутнє враження від краю.

За кількістю зелених насаджень на душу населення Косів 2004 року входив до першої вісімки міст України.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини

Косівський музей народного мистецтва та побуту ГуцульщиниКосів здавна називають столицею народного мистецтва Гуцульщини. Саме в цьому центрі, перлині духовної культури, зосереджувались і розвивались основні галузі народних ремесел: різьблення по дереву, гончарство, художнє ткацтво та вишивка.

Сьогодні ця унікальна й багата історико-мистецька та етнографічна спадщина, що становить складову частину нашої національної культури, представлена в експозиції та фондах Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини.

Косівський музей, як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, був відкритий у 1969 році.

В основу музею була закладена збірка творів народного мистецтва Є. Я. Сагайдачного (1886–1961), відомого українського художника та мистецтвознавця, який у 1946 р. разом з дружиною приїхав до Косова і почав працювати у місцевому училищі прикладного мистецтва. Майже весь свій час присвятив вивченню та збиранню творів народного мистецтва.

Косівський музей народного мистецтва та побуту ГуцульщиниМузей розташований в будинку, пам’ятці архітектури (ХІХ–ХХ ст.), який з самого початку належав єврейській громаді (т.з. рабинів мур).

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини справедливо вважають центром культурного надбання Гуцульщини. Колекція музею нараховує близько п’яти тисяч експонатів. У ній представлено одні з кращих збірок виробів з дерева, кераміки, шкіри та металу, гуцульського одягу та вишивки.

Експозиція музею знайомить з народним декоративно-ужитковим мистецтвом ХІХ–ХХ ст. Привертають увагу речі господарсько-побутового призначення — черпаки, коновки, пасківники, кептарі та кожухи, тайстри, пояси-череси, свічники, глечики та миски, які відзначаються вишуканими формами, оригінальним декоруванням та глибоким символічним змістом.

 

Верховина

Селище Верховина до 1962 року називалось Жаб'є. Розташоване на р.Чорний Черемош (притока Черемошу), 31 км від залізничної станції Ворохта, населення - 5,9 тис.

Перша письмова згадка про село Жаб'є датуєтьcя 1424 роком, коли воно разом з монастирем на річці Рибниця (теперішнє місто Косів) було передане литовським князем Свидригайлом в дар місцевому багачу Владу Драгосимовичу.

Існує легенда, що першим поселенцем в долині Чорного Черемоша був Жабка, від якого і одержало назву колишнє Жаб'є. За іншою версією тут в заболоченій долині річки водилось багато жаб, звідки і пішла назва поселення.

Музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика

Музей гуцульського побуту,  етнографії та музичних інструментів  Романа КумликаПриватний музей Романа Кумлика міститься у його власному будинку і організований 5 років тому. Матеріали збиралися протягом 30 років — це предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та багато іншого, що дає уявлення про життя гуцулів. Але предметом особливої гордості господаря є колекція музичних інструментів.

Пан Роман проводить екскурсії особисто і грає на кожному інструменті, серед яких скрипки, цимбали, коза, дримби, трембіти, роги, захоплююче розказує про кожен з інструментів. Наприклад, ріг — старовинний "мобільний телефон", оскільки використовувався він для передачі повідомлень на великі відстані. Трембіта — обрядовий інструмент, який використовувався в Коляді, під час похорону, весілля. Особлива любов в пана Романа до скрипки. В його колекції є і скрипки-довбанки, і прямокутна скрипка.

У виконанні господаря Ви також почуєте народні пісні, гуцульські співанки (невеликі куплети на різноманітну тематику), відомі шлягери різних років, і все це під його ж акомпанемент на цимбалах та інших інструментах.

Кожна екскурсія - імпровізована, і відвідавши музей кілька разів, Ви все одно почуєте від Романа Кумлика багато нового і цікавого про життя гуцулів, їхні важкі будні і яскраві свята, гострий гумор і самобутнє мистецтво.

 

Криворівня

ГуцульщинаКриворівня розташована у долині ріки Чорний Черемош, 7 км від районного центру смт.Верховина. Перша письмова згадка датується 1719р. Назва походить від форми рівнини, на якій знаходиться село і яка має форму дуги.

Це село відоме в Україні в першу чергу завдяки видатному українському письменнику, політичному і громадському діячу Івану Франку. Іван Якович за запрошенням відомого фольклориста Гуцульщини Володимира Гнатюка вперше приїжджає в Криворівню ще в кінці позаминулого століття. Місця тамтешні йому настільки подобаються, що він обирає Криворівню для свого постійного літнього відпочинку і приїздить сюди майже щоліта з сім'єю протягом 12-ти років. В.Гнатюку вдалося перетворити маловідоме тоді гірське село на "літню столицю" української культури. В Криворівні відпочивали також Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Костянтин Станіславський та багато багато інших. Саме тут написав Коцюбинський повість "Тіні Забутих предків", а через півстоліття зняв свій відомий фільм з такою ж назвою Сергій Параджанов.

Мало кому відомо, що тут, на присілку Грушівка, ще до початку Першої світової війни мав свою віллу Михайло Грушевський, який згодом став першим Президентом України. На жаль, вілла не збереглась (згоріла в 1914 р.), у наш час її відбудовано і створено музей.

Саме духовно-культурний феномен цього українського села разом із особливістю його рельєфу, що має форму гірського амфітеатру, відзначив В. Гнатюк, назвавши Криворівню „Українськими Афінами”.

Музей «ГУЦУЛЬСЬКА ГРАЖДА»

Музей «ГУЦУЛЬСЬКА ГРАЖДА»Збудований у 1995 р., відтворює типову оселю гуцулівхату-гражду. За формою вона нагадує маленьку фортецю — закритий двір, який складався з хати і прибудованих до неї господарських приміщень, входом до нього служила брама, яку на ніч закривали. Гражду добре укріплювали, переважно для захисту від хижаків та сильних вітрів. Як дослiджено в багатьох працях, зокрема, вiдомого галицького етнографа В. Шухевича, гуцульськi хати розмiщувалися не суцiльно, а були розкиданi по горах навколо сіл.

Хата складалася з однієї або двох кімнат, посередині між якими робили сіни. Навколо хату оточували господарськими приміщеннями — коморами, майстернями, хлівом — які слугували додатковим захистом.

В XIV-XIX ст., коли гуцули жили далеко один вiд одного, такi садиби-фортецi були типовими для Гуцульщини, зараз їх можна побачити дуже рідко, переважно в музеях народної архітектури і побуту в Косові, Львові тощо.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка.

Літературно-меморіальний музей Івана ФранкаПеребуваючи в Криворівні в 1901-1914 рр., І.Франко зупинявся в цьому будинку, який належав у той час Василю Якіб'юку, місцевому різьбяру.

В 1953р. будинок було віддано під музей.

Зараз експозиція знаходиться в трьох кімнатах. В одній представлено робочу кімнату письменника, в якій свого часу його відвідували О.Кобилянська, С.Грушевський. Збереглося ліжко, на якому спав Франко, лавка з того часу, годинник, столик, топірець-бартка, який Якіб'юк подарував Франкові, сак для ловлі риби, крісло-розкладачка, на якому відпочивав Коцюбинський.

 

Коломия.

Площа РинокКоломия - чудове місто в Івано-Франківській області з дуже виразним австро-угорським характером забудови. Варто поблукати тісними вуличками середмістя кілька годин, щоб відчути себе трохи по-іншому. Сецесія, модерн і історизм - саме той час, коли місто набуло теперішнього вигляду, і закоханість тих перших десятиліть ХХ сторіччя в деталі та красу буття як таку все ще голосним акордом звучить в забудові площі Ринок та навколишніх кварталів.

Історики й досі не мають одностайної відповіді на питання, коли і як виникла Коломия, хто був її засновником, звідки походить назва міста.

Сьогодні найпоширенішими версіями щодо походження назви міста є припущення, побудовані на основі переказів і легенд. Зокрема, це версії, що виникли від сполучення іменника «коло» (колесо) і дієслова «миє» (мити, обмивати), від сербо-хорватського слова «коломий'я», власного чоловічого імені Коломий.

КоломияІснує також версія, що Коломию було закладено на честь галицького короля і угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209-1241) у 1214 році, вперше висловлена у XIX столітті. Є ще варіант що назву місто отримало від свого розташування біля річки Прут.Колись Прут мав назву "Мий",відповідно місто назвали "Коло Мия",цебто коло Прута.

Місто це дуже древнє, адже ще в Галицько-Волинському літописі в записах за 1241 рік сказано:

"... не можеши отдати ю сима, яко велиции князи держать сию Коломию на роздавание оружникам..."

Хоча, звичайно ж, місто виникло задовго до першої згадки документів про нього. Була тут і фортеця на горі над Чорним Потоком, від якої до нашого часу нічого не залишилося. Замок відновили вже за польського панування - Коломия увійшла до Речі Посполитої в середині XIV столітття. Але розмістилася твердиня вже не на пагорбі, а в районі теперішньої коломийської ратуші. Це був так званий "Старий двір".

РатушаПлоща Ринок за Середньовіччя відрізнялася від знайомої нам тепер. Це був великий незабудований майдан з ратушею посередині. У 1865 р. пожежа знищила давню ратушу (з усім магістратським архівом) і більшу частину кам'яниць навколо Ринку. 1877 року звели нову ратушу, вибравши для цього дуже незвичне розташування: на розі. Більше в Україні немає жодного магістрату, щоб стояв впівоберта до головної площі. На тому місці, де б мала стояти - за традицією - ратуша - звели будинки для погорільців. Та пожежа нарешті навчила міщан однієї важливої істини: не хочеш, щоб майно згоріло - будуй краще з каменю. І Коломия почала вбиратися в кам'яні шати.

Як і багато інших прикарпатських міст, Коломия багатіла на солі. Сіллю торгували, сіль добували в селах біля міста. У 1565 р. в місті було 50 зваричів солі. А ще місто було чималим транзитним пунктом на шляху до Львова чи Києва. У Коломиї в 1565 р. було 150 пекарів тоді як в Белзі - 34, Холмі - 52, Львові - 53, Кам'янці - 63.

Готель Писанка

1860 р. в місті була відкрита друкарня М. Білоуса, в 1865 р. стала виходити перша газета "Голос народний", а в 1867р. започатковане книговидання. У1861 р. відкрили гімназію, в 1876 р. - гончарну школу, в 1892 р. - школу деревного промислу та низку загальних початкових шкіл. 1877 р. було засноване товариство "Просвіта", а в 1895 р. - "Коломийський Боян". В місті будують Народний Дім, з 1902р. проводяться Січові свята, у травні 1914 р. відкривають пам'ятник Т.Шевченкові.

Музей писанкиПерша світова. 15 грудня 1918 р. місто провело на фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні коломиян пішли добровольцями в УГА. 15 травня 1919 р. більш як 100-тисячна польська армія прорвала український фронт, 24 травня в Коломию увірвалися румуни, а 16 липня УГА змушена була перейти річку Збруч.

З вересня 1939 року Коломия стала містом УРСР. Далі була Друга світова. 28 березня 1944 р. радянські війська визволили Коломию. Потроху Коломия повернула собі славу промислового міста, хоча її головним багатством була вже не сіль: в місті працювали машинобудівні підприємства, завод будматеріалів, гардинна, щетиннощіткова та паперова фабрики.

Та зберігся і старий центр, його кам'яниці, Ратуша, храми, "Сокіл". Працює професійний театр - і це в місті з 60 000 населення! Місту повернено Народний дім. Функціонують Музей народного мистецтва Гуцульщини, музей писанки, музей історії Коломиї. Є луна-парк. Місто - цілком європейське та чистеньке.

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата КобринськогоКолекційні збірки установи нараховують понад 30000 експонатів, які представляють собою цінні й рідкісні твори народного мистецтва Гуцульського регіону Захiдної України. У фондовому збереженні предмети трипільської культури, датовані III – IV тисячоліттям до н.е.

Основний профіль музею – народне мистецтво гуцулів і покутян ХVІІ – ХХ ст.

До експонатів цього періоду віднесено старовинні предмети сакрального мистецтва, речі побутового вжитку. Серед майстерно виготовлених творів – високовартісні художні вироби з дерева, кераміки, тканини, шкіри, овечої вовни, кольорових металів, скла, морських коралів...

Стаціонарну експозицію побудовано за пізнавальним принципом розвитку і становлення регіонального мистецтва. Широко представлено барвисту гаму одягового ансамблю горян, гуцульські прикраси з кольорових і дорогоцінних металів, зброю опришківської доби, різблені шкатулки, тарелі, боклаги... Всі ці вироби майстерно інкрустовані бісером, металом, рогом гірських тварин та рідкісними породами деревини.

Внутрішня структура музею базується на 5-ти відділах, два з яких працює на правах окремих одиниць у місті Косові та в Коломиї - музей писанкового розпису, здебільшого знаний як Музей "Писанка".

Музей "Писанка"

Музей "Писанка"Музею писанки - до речі, єдиному такому в світі - в 2007 р. виповнилося 20 років. Він був відкритий в 1987 р. як відділ музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Йосафата Кобринського.

Ідея виникла, коли виникла технологія: головний охоронець фондів музею Любомир Володимирович Кречковський і лаборант Марія Іванівна Болездюк винайшли техніку консервації та реставрації писанок. Тепер ці маленькі прадавні дива можна було зверігати та відновлювати. Тим часам зараз присвячено кілька вітрин у виставковому залі яйця-музею. Це зараз музей має чудове приміщення, а тоді він "квартирував" у церкві Благовіщення (1587). В кінці 1980-х церкву передали релігійній громаді, музей переїхав на вул. Шухевича. І лише до Х Міжнародного фольклорно-етнографічного фестивалю та другого всесвітнього з'їзду гуцулів, на які пожалували президент Л.Кучма та голова ВР І.Плющ (це сталося в 2000 р.) було зведене нове приміщення музею за проектом Ігоря Євстахієвича Шумана.

Музей "Писанка"Музей сучасний, в найкращому сенсі цього слова. Експозиція, яку, до речі, продумувала сама пані Мирослава, веде глядачів від прадавньої символіки писанок (тут детально пояснять, яке значення має "риба", а яке "меандр") до розповіді про процес створення писанки, а також її реставрації - через численні зразки писанок з різних регіонів України (а вони дуже сильновідрізняються один від одного) - до колекції розписаних чи розмальованих (людиною чи самою природою) яєць з різних країн світу. От фарфорове яйко з Франції, а ось весільні обрядові яйця з Алжиру. Ізраїльські кам'яні яйця. Писанки з Канади і США, Пакистану та Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, Франції та Індії. Деякі експонати були виготовлені ще на межі ХІХ-ХХ століть.

Фонди "Писанки" зростають щороку. На сьогодні колекція музею складається з понад 12 000 яєць. Зрозуміло, що продемонструвати всі публіці практично неможливо - тому експозиція "Писанки" досить часто оновлюється. Крім того, тут проходять і інші виствки - скажімо, народної ікони (яка може бути дуже різною: на склі, вишитою хрестиком або бісером тощо). Виявилося, що розфарбовують навіть перепелині яйця - попередньо обробивши їх 9-процентним розчином оцту, який "змиває" плямистість з поверхні яйця.

Музей "Писанка"В музеї є автографи на святкових яйках від політичного бомонду України: Віктор Ющенко, В. Вишиванюк (губернатор Івано-Франківщини), Юрій Костенко, Леонід Кучма та інші..  А все тому що  "Писанка" - обов'язковий фрагмент програми відвідин Коломиї всіма ВІП-персонами. В музеї писанкарка подає високому гостю біле куряче яйце, розтоплений бджолиний віск - і писачок. Ним і нашкрябують політики чи артисти свої автографи на шкаралупі. Деякі навіть пробують розписати яйце, щоб з нього вийшла справвжня писанка.

Унікальність музею не лише в тому, що його виконано у формі яйця, висота якого становить 14 метрів, діаметр — 10. Приміщення виготовлене повністю з кольорового скла, загальна площа вітражу становить понад 600 квадратних метрів. До речі, воно не має даху! Зовнішнє оздоблення виконано у тривимірному просторі.