Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

«По слідах трьох мушкетерів»

Новинка!

Програма туру:

Свіржзький замок, Замок у Золочеві, Замок у Поморянах, Старосільський замок, Унівська  Лавра.


Свіржзький замок

Свірж - село, яке знамените Свіржзьким Замком ХV ст., який дуже любили кінематографісти ще з радянських часів.

Свіржзький замокТак, у фільмі «Д’Артаньян і три мушкетери» замок спочатку був домівкою Д’Артаньяна, з якого він вирушив підкорювати Париж, далі став місцем драми — саме тут отруїли Констанцію, а потім він перетворився на французьку фортецю Ля Рошель, у якій відбувся легендарний «сніданок під кулями» 4-х мушкетерів. Розташовану зовсім поруч із Замком таверну Ви також впізнаєте…

Точної дати заснування замку невідомо. Згідно інформаційних джерел, замок, в стилі ренесансу, був побудований в середині XVI ст. Замок мав якісну оборону, адже він був зведений на горі та оточений болотами, ровами і ставками.

Свіржзький замокЗ 1648 року замок неодноразово страждає від пожежі, нападів козаків, турків і татар. Наприкінці XVII ст. в замку оселяється родина графів Цетнерів. В цей час граф перебудовує замок, створює парк та будує господарські приміщення.

ХІХ ст. стало для замку періодом занепаду та постійної зміни власників.

На початку ХХ ст. власником замку стає граф Роберт Лямезан Салянс, який відреставрував замок, оздобив його дорогими меблями та картинами.

В роки Першої Світової війни замок був спалений. Від замку залишились тільки стіни. Граф вдруге проводить реставрацію будівлі.

Свіржзький замокПід час Другої Світової війни будівля замку була зруйнована та пограбована.

З 1975 по 1983 роки в замку проводяться значні реставраційні роботи під контролем заслуженого архітектора Украіни А.Шуляра.

Окрім замку, на території парку зберігся костьол, який датується XV ст..

На сьогоднішній день, замок перебуває у задовільному стані. Тут планують розташувати будинок відпочинку архітекторів, в результаті чого була зроблена перебудова приміщень та перепланування кімнат.

Золочівський замок

Золочівський замок розташований у м.Золочів Львівської області.

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок-фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок - музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.

Золочівський замокУ першій половині 17 ст. в Золочеві на місці старого дерев’яного замку було збудовано новий, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та pови з водою. Замок збудований за проектом невідомого італійського архітектора на кошти Якуба Собєського у 1634 році як оборонна фортеця.

Неодноразово головні вороги Польщі - татари і турки, марно намагались захопити замок. Але у 1672 році турецька армія під проводом паші Капудана, після шестиденної облоги, все ж здобула і зруйнувала цитадель. Тогочасний власник замку Ян Собєський (який у 1674 році став королем Яном ІІІ, майбутнім переможцем турків під Віднем та автором "Вічного миру" з Росією), використовуючи дармову силу полонених турків і татар, за кілька років відбудував фортецю, зробивши її ще потужнішою. І вже 1675 року замок, що вже мав статус королівського, відбив напад татарської армії Аджі-Гірея.

Золочівський замокКороль Ян ІІІ рідко перебував у Золочеві. Найчастіше він жив у Яворові та Варшаві. Але і в Золочівському замку, хоча він і мав першочергове фортифікаційне призначення, були всі ознаки королівського резиденції. Головним житловим приміщенням замку був двоповерховий ренесансний палац. Саме в ньому мешкала королівська родина під час нечастих відвідин Золочева. Палац отоплювався печами та камінами. Крім того, він був обладнаний новинкою для тогочасної Польщі - каналізацією. Шість туалетів збереглися до наших днів. Деякі з них мають досить оригінальну конструкцію - до унітазу підведено ринву з даху, щоб стічні води змивали у вигрібну яму нечистоти. Для більшої частини Європи таке обладнання вважалося проривом у майбутнє.

До 1737 року замок належав родині Собєських. Після смерті принца Якова він на короткий час потрапив у власність до Сандомирського воєводи Тарли, від якого перейшов до відомого роду Радзивіллів.

Зважаючи на втрату замком (в другій половині ХVIIІ століття) фортифікаційного значення, Радзивілли не дуже переймались підтриманням його споруд в належному стані. Замок занепадав та руйнувався.

Золочівський замок1772 року в Золочів прийшла нова влада - австрійці. Вони наклали лапу на інвентар замку, але зовсім не потурбувались про відбудову цитаделі. Подібна фортеця державі вже була не потрібна.

У 1801 році граф Лукаш Комарницький, який став новим власником замку, здійснив реставрацію замкових споруд. Тридцять років Комарницькі володіли Золочівським замком, але в 1834 році вони продали його австрійському уряду. Австрійці спочатку перетворили замок на військові казарми, потім - на лікарню. В 1872 році неприступна в минулому фортеця стала державною в'язницею.

У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти виїзної вежі знаходиться Китайський палацик – унікальна пам’ятка архітектури. Таких палациків налічується лише три в Європі (Сан-Сусі, Петергоф, Золочів). Палац має вигляд двоповерхової шпилястої ротонди з одноповерховими бічними прибудовами.

Історія замку цікава і багата на історичні та романтичні пригоди. У Китайському палаці проведена реставрація і у травні 2004 року він відкритий для туристів. 9 серпня 2009 року відбулося відкриття експозиції відреставрованого Великого (Королівського) палацу.

Поморянський замок

Поморянський замок — пам'ятник історії та архітектури в селищі Поморяни Золочівського району Львівської області. Дотепер збереглись два двоповерхових корпуси і кругла кутова вежа. У південному корпусі є відкрита галерея.

Замок у ПоморянахПоморянський замок побудований на невисокім пагорбі і колись омивався з трьох сторін ставами, мочарами та водами Золотої Липи і Махнівки. Засновник замку назвав його "Корабом". У документі датованому 1497 роком згадується, що Микола Свинка був дідичем і власником села і замка Поморян. Польський хроніст Баліцький пише, що король Олександр привілеєм з 1504 року дав Поморянам статус міста й надав йому Магдебурзьке право, а також встановив торги і два ярмарки. Інший польський історик Дзєдзіцький вважає, що привілей, згадуваний Баліцьким, є лише відновленням для Поморян акту 1466 року, який міг загинути.

В кінці 15 століття маєтність перейшла до Жигмунта Сєнинського і була в руках цього роду до 1619-1620 рр., коли ці землі купив Якуб Собєський, батько майбутнього короля Польщі.

У ті часи замок був добре укріплений, тоді ж зводиться нова порохівня, робиться великий запас зброї і гармат. Завдяки розумному розташуванню замок неодноразово витримав затяжні облоги турків і татар. Так, в 1672 р., коли Золочівський замок зруйнували яничари, поморянська твердиня вистояла перед численними військами. Та вже під час другого походу турків на Львів в 1675 р. залога замку, не маючи достатньої сили для оборони, покинувши таємним ходом фортецю, вийшла до лісу і заховалась в Свірзькому замку. Залишений напризволяще замок цілком спустошили, однак невдовзі його відбудував тодішній власник Собєський. На жаль, фортеця знов була зруйнована в 1684 р. татарами.

Замок у ПоморянахУ 1789 році Поморяни перейшли у власність Прушинських. Еразм Прушинський (помер в 1841 році) відбудував два крила замку - південне та східне - та розібрав північне та західне. Відбудову замку завершив його син Юзеф (помер близько 1875 року). Він відновив інтер'єри, покрив замок бляхою, заклав парк, теплиці. Як великий цінувальник мистецтв, він зібрав винятково цінну галерею олійних робіт видатних італійських майстрів, близько 300 малюнків славетних художників світу, в тому числі Рембрандта і Леонардо да Вінчі, гравюр-портретів польських королів, колекцію медалей і монет, печаток польських королів і князів, автографів польських королів, ікон, посуду, мозаїк. Впорядкування Поморянського архіву - теж його заслуга. Родина Прушинських заклала великий цвинтар, посередині якого стоїть їхній гробівець. Після смерті Юзефа все було знищено, за безцінь продано цінності, архів розпорошився.

В 1876 році замок перейшов у власність Романа Потоцького, чий син Єжи (Юрій, помер в 1961 році) опікувався замком до 1939 року, відремонтувавши його після руйнацій першої світової війни.

Замок у ПоморянахДруга світова війна принесла нових квартирантів: тут жили два гестапівці, що управляли поморянським маєтком. Можливо, це й врятувало садибу від цілковитої руйнації.

Кажуть, всі цінності з замку розійшлися по тернопільських музеях, а в самому замку у 50-ті рр. ХХ ст. містилися райком КПУ та райвиконком (тоді містечко мало статус райцентру). Далі сюди переносять ПТУ, а у 80-ті роки ПТУ переїхало у нове приміщення.

Після багатьох перебудов і довгого періоду занепаду він втратив свій первісний вигляд і знаходиться в аварійному стані. Збереглися два двоповерхові крила, східне із круглою вежею та південне з галереєю. Найстаріше - східне крило з круглою вежею. Далі південний корпус, що має відкриту галерею з боку двору, добудовану в XVIII-XIX ст. э

Загальна площа забудови замку - 1206,00 кв. м, загальна площа приміщень замку - 1465,60 кв. м (включаючи підвали і горища - 2509,60 кв. м).

Старосільский замок

Замок у Старому Селі чи Старосільський замок — пам'ятка архітектури XVI-XVII століть, що знаходиться у селі Старе Село Львівської області.

Старосільский замокСело відоме з часів Київської Русі як частина древнього міста Черепова (Черепинська). У різний час Старе село належало великому коронному гетьману Янові Амону Тарновському, князеві Василю-Костянтину Острозькому, Олександрові Заславському, який мав титул князя Острозького, Синявським, Чарторийським, Потоцьким.

Село лежало при Волоському шляху, тому потерпало від набігів татар, тож потрібен був добре укріплений замок. Владислав Домінік, князь Острозький і Заславський, 1642 року розпочав будівництво замку (за польськими джерелами змінив дерев’яні споруди на кам’яні). Замок на один день захопили війська Богдана Хмельницького, він витримав облогу турків, проте пізніше занепав - замкову резиденцію перетворили на броварню, винокурню, різні склади.

Замок, завдяки своїй площі, вважається найбільшим на Львівщині. Замок займав значну площу, стіни 14—16 метрів висоти завершені аттиком, оздобленим аркатурою, а фронтони башт увінчані бароковою різьбою в камені (до нашого часу збереглося лише три башти).

У 2010 Старосільський замок передали в концесію на 49 років. До 2012 року концесіонер (генеральний директор ТОВ «Кріс») планує вивести пам’ятку з аварійного стану, до 2013 – відновити одну з веж, а до кінця 2015 року – ввести об’єкт в експлуатацію - замок функціонуватиме як туристично-відпочинковий центр.

Унівська Лавра

Унівська лавраСвято-Успенська Унівська Лавра Студійського уставу — древня християнська святиня України, центральна обитель Галицької єпархії впродовж ХІV—ХVІІІ століть, осередок чернечого життя, визначний центр духовности та культури, і, водночас, унікальна історична пам'ятка із цікавим архітектурним ансамблем, один із найдавніших монастирських комплексів України. Розташована у селі Унів Перемишлянського району Львівської області.

Монашество Студійного уставу митрополит Андрей Шептицький відновив ще у 1898 році і поклав на нього завдання плекати прадавню Східну традицію чернечого життя. Монахи-студити дотримуються Студійного уставу, який в ХІ ст. принесли на Україну з Константинополя та Афону преподобні отці Антоній і Теодосій Печерські.

Починаючи з 1994 р., кожного травня до Унева йде дводенна молодіжна проща, організована студентською «Обновою», Мальтійською службою допомоги і монастирем студитів. Свято-Успенська Унівська Лавра на сьогодні знову стала одним із найбільших паломницьких центрів Західної України. Щороку, двічі на рік, із монастиря св. Обручника Йосифа вирушає піша проща до Унівської Лаври, яка з кожним роком збирає все більше і більше паломників, переважна більшість яких — молодь. Проща починається св. Літургією в храмі св. Михаїла, триває три дні і закінчується всенічною молитвою та архієрейською св. Літургією в Унівській Лаврі.

Унівська лавраВідомо, що в цьому прекрасно збереженому оборонному монастирі в 1606 р. перебував Іван Вишенський і написав там «Посланіє до стариці Домініканії». Зведено споруду, скоріше за все, в XV ст. В 1648—1770 рр. при лаврі діяля унівська друкарня, де було надруковано ряд відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича. На території монастиря відбувалися щорічні ярмарки, на яких торгували купці з Росії, Польщі, Австрії та інших країн.

Монастир оточений високими стінами з бійницями та оборонними баштами. Храм на території виглядає з-за стін витонченим та легким, а при огляді його зсередини монастирських стін вражає міцними, справді фортечними мурами, бійницями та оригінальністю архітектури. На його контрфорсі зберігся герб Шептицьких.

Монахи Унівської Лаври опікуються дітьми-сиротами шкільного віку, катехизують дітей в Унівській сільській школі, займаються рослинництвом, тваринництвом, го родництвом і бджільництвом. У монастирській майстерні виго товляють предмети церковного вжитку (свічки, офірки та вугілля до кадила).

Унівська лавраЧенці, які вчаться у Львівській духовній семінарії, катехизують при церкві св. Михаїла, у Львові, дітей різних вікових груп. Загалом на катехизації є 150 осіб. Щороку монастир у м. Яремчі (Іванофранківщина) приймає на відпочинок та на оздоровлення 150—200 дітей-чорнобильців. При Унівській лаврі є реколекційний будинок на 40 місць. Тут провадять реколекції монахи, мо нахині, священики, миряни нашої Церкви. Скажімо, уже восьмий рік Український католицький уні верситет організовує в монастирі літню богословську школу. Музей старовинних ікон розта шований в Унівській лаврі, а його фонди та реставраційний цех — у монастирі св. Михаїла (Львів). При обителі св. Йоана Хрестителя, у Львові, діє релігійне видавництво «Свічадо», а при церкві — марійська дружина. Монастирські храми в Уневі та Львові виконують парохіяльні функції. Унівська лавра також опікується парохією, що неподалік від Унева, у с. Сивороги.

Загалом в Лаврі є 84 членів спільноти, а саме: єромонахів — 23, єродияконів — 4, схимонахів — 22, архаріїв-рясофорів — 20, архаріїв — 5, новиків та послушників — 10. За кордоном, у місійній станиці (Перемишльсько-Варшавська митрополія, Польща), в Полоцькому монастирі (Білорусь), та на навчанні (у Греції, Німеччині, Римі) перебуває 9 осіб.

Лавра має 7 дочірних монастирів, враховуючи 1 монастир у Білорусі, 1 скит, 1 студійний дім, 1 місійну станицю у Польщі і станицю в м. Києві.