Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

«Шляхами Оноре де Бальзака»

Новинка!

Програма туру:

Бердичів: Монастир ордену кармелітів, костьол св. Варвари, маєток у Верхівні.


Бердичів

м. БердичівМісто Бердичів було засноване ще в сиву давнину на високому пагорбі з чудовим краєвидом на ріку Гнилоп’ять.

У 19 столітті Бердичів був найбільшим торговим та ярмарковим центром України. Місто називали Волинським Єрусалимом. Тут мешкало 78 тисяч осіб і воно було третім в Україні за чисельністю населення. 63 тисячі мешканців були євреями. Нині чи не головним свідченням колишнього єврейського статусу Бердичева є величезне кладовище, розташоване на одній з північних околиць міста. Чогось подібного в Україні більше не побачиш.

Євреї залишили Бердичеву неоціненний спадок. Зокрема архітектурний. Тут є цілі мікрорайони із старою єврейською забудовою. Старі крамниці, адміністративні споруди, житлові будинки, тісненькі дворики…

Бердичів. Церква св. МиколаяСправжня історія Бердичева почалася у 1630 році, коли тодішній його власник, київський воєвода Ян Тишкевич подарував замок католицькому ордену босих кармелітів. 1634 року Бердичівські кармеліти заклали "дольний" (підземний) Маріїнський костьол, в якому встановили чудодійну ікону Божої Матері. Нині Бердичівський монастир-фортеця є символом та головною окрасою міста.

Тут бував Тарас Шевченко, сюди приїздив до своїх родичів Шолом-Алейхем, тут народився і провів дитинство відомий англійський письменник Джозеф Конрад. У палаці Радзівілів бував великий князь російський Павло Петрович та польський король Станіслав Август. Із палацу, на місці якого нині знаходиться міськвиконком, лунали чарівні мелодії у виконанні Фредеріка Шопена. Саме в цьому місті, в костелі св. Варвари, вінчався відомий французький письменник Оноре де Бальзак з найчарівнішою жінкою того часу Евеліною Ганською...

Костьол Святої Варвари

Костьол Святої Варвари — парафіяльний католицький храм, заснований у середині XVIII століття.

Костьол Святої ВарвариБердичівський парафіяльний костьол  було засновано у 1759 році Варварою Радзивілл на честь своєї небесної покровительки – Великомучениці Варвари. Саме цей чинник, тобто фінансова підтримка від самого заснування парафії постійними її парафіянами й опікунами князями Радзивілами зумовив той факт, що аж до 20-х років ХХ століття Бердичівська парафія св. Варвари лишалась однією з найбагатших у Луцько-Житомирській діоцезії.

В 1824—1825 роках, перебуваючи при дворі князів Радзівіллів, юний Фредерік Шопен в костьолі грав та навчався грі на струнних інструментах у професора Живного.

Костьол також відомий тим, що 14 березня 1850 року о 7-й годині ранку в ньому взяли шлюб відомий французький письменник-класик Оноре де Бальзак (1799-1850) і місцева 46-річна шляхтянка Евеліна Ганська. Обряд здійснював прелат Олицької колегіати Віктор Ожаровський.

В 1858 році в храмі був охрещений відомий письменник-марініст Джозеф Конрад Коженьовський.

У радянський час костьол використовувався як дитяча спортивна школа. За сучасності костьол належить римо-католицькій діоцезії. 27 листопада 1994 року у костьолі Святої Варвари відбулася перша відправа з моменту її передачі вірянам (на початку 1990-х років). Її здійснив греко-католицький священик отець Петро Дутчак. Відтоді в храмі постійно правлять служби, а дзвін через гучномовці розповсюджується по всьому місту.

Монастир Ордена Босих Кармелітів

Монастир Босих Кармелітів Монастир Ордена Босих Кармелітів – центральна пам'ятка міста Бердичева Житомирської області. Кляштор був заснований у 1627 році генеральним старостою київського краю Янушем Тишкевичем. Говорять, під час походу на татар Тишкевич потрапив до полону. Уві сні він побачив невідомих йому ченців, що прохали Мати Божу про його звільнення. Після своєї втечі він зустрів ченців зі сну в одному з польських костьолів і у вдячність дав обітницю звести храм на честь святої Богородиці.

Під монастир Тишкевич віддав свій Бердичевський замок-маєток. На честь відкриття воєвода подарував тутешньому Маріїнському костьолу ікону Пресвятої Діви Марії, яка дуже цінувалася представниками роду Тишкевичів завдяки своїй чудотворній силі.

Монастир Босих Кармелітів Практично відразу ж після спорудження монастир-фортеця знайшов важливе значення в житті міста. Кляштор вважався великою одиницею економічного і ідеологічного впливу, а також передовим форпостом польської державності в нашій країні. Палац був відремонтований за рахунок державних коштів, а також обладнаний гарматами. Тут розмістився постійний гарнізон. Православні жителі Бердичева зненавиділи монастир босих кармелітів, і під час визвольної війни 1648 року кляштор був практично зруйнований. Кармеліти на довгі декілька десятиліть покинули місто. Обитель була відновлена лише в 1773 році.

Кармеліти побудували новий кафедральний Маріїнський костьол у стилі бароко, який мав великий центральний купол і 2 високих бічних башти. Костьол прикрасили ліпнина, різьблення і позолота. У 1756 р. папа Бенедикт XIV коронував Бердичевську ікону Божої Матері.

Фронтон монастиря КармелітівПісля того, як Бердичев перейшов до складу Російської імперії, для монастиря ордена Босих Кармелітів знов настали важкі часи. Царським указом 1866 років монастир був скасований, а кармелітів розігнали. У будівлі кляштору розмістилися різні державні установи. Монастир повернули кармелітам у 1918 році. Аж до 1926 року, коли загинув останній кармеліт Отець Терезій Штобрін, ченці керували приходом і охороняли кляштор. Після смерті Штобріна більшовики націоналізували монастир. У будівлі розташувалися музей і  театр.

У роки Великої Вітчизняної війни загинула чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії. За однією з версій ікона згоріла при пожежі у 1941 році, а за іншою - була віддана до приватної колекції в Польщу. Копія образу була створена на початку 90-х художницею з Кракова. Ікону освятили у 1997 році, рік потому була проведена її коронація.

В ході реставраційних робіт 1970-1980-х років були відбудовані зведення костьолу і згорілі келії, встановлена нова покрівля з оцинкованого заліза на храмі і його куполі. Католицькій общині монастир був переданий у 1991 році. Пізніше були відреставровані фасади костьолу і відновлені декоративні елементи.

Маєток у Верхівні

Палац Село Верхівня розташовне на північний схід від Ружина. Вперше у письмових документах зустрічається під 1600 роком. Село відоме тим, що тут у маєтку місцевих поміщиків Ганських кілька років прожив Оноре де Бальзак.

У Верхівні стоїть палац Евеліни Ганської, який збудував у 1780-х роках відомий архітектор Блеріо. У ньому кілька років прожив Оноре де Бальзак.

Історія дружби Бальзака і Ганської почалася з листування. Вражена талантом письменника Евеліна написала йому два листи за підписом Іноземка. Другий лист приголомшив Бальзака.

Зворотня сторона палацуТретій лист Евеліна вже підписала справжнім своїм ім’ям. Після цього почалося листування яке тривало понад 16 років. Оноре завалював Евеліну листами, в яких неодноразово освічувався у палкому коханні.

Евеліна була одружена з дуже заможним польським магнатом Вацлавом Ганським, що був старшим на 22 роки. Вона народила йому семеро дітей. Хоча вижила лише одна донька. Красуня нудилася в своєму розкішному палаці й мріяла про щось більше. Перша зустріч Ганської із Бальзаком відбулася 1833 року у Швейцарії. Під час другої зустрічі вони домовились, що по смерті старого Ганського одружаться. З тих пір Оноре жив коханням до Евеліни. Він працював по 15 годин на день, підтримуючи свої сили величезною кількістю чорної кави, але незважаючи на працю письменник був у глибокій борговій ямі.

Каплиця-усипальниця ГанськихУ 1842 році помер старий Ганський. Евеліна стала вільною. Багатюща вдова – ось ідеальна дружина для Бальзака. Але Евеліна тривалий час відмовляла письменнику. Хоча вони зустрічались і навіть мали дитину, яка, на жаль, народилася мертвою.

1847 року Бальзак приїхав у Верхівню. Свою подорож він описав у «Листі про Київ». В цьому творі дісталось і російським дорогам, і п’яницям-селянам, і, особливо, євреям. Маєток Ганських Бальзаку дуже сподобався. Але Евеліна знову відмовила Оноре. Ні з чим Бальзак повернувся до Парижа. Тут його здоров’я сильно похитнулося. 1848 року письменник вже дуже хворий знову приїхав у Верхівню, де прожив до березня 1850 року.

Кабінет БальзакаУ палаці для Бальзака були створені суперумови. Так розкішно він ніколи не жив. Кімнати палацу ще й досі пам’ятають великого письменника. Пам’ятає його і затишний парк, яким хворий Бальзак прогулювався із спеціальною паличкою. У березні 1850 року Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська все ж таки одружились. Після цього письменник прожив лише п’ять місяців.

У колишньому палаці Ганських нині розташований технікум. Він у непоганому стані підтримує парк маєтку, в якому збереглася Бальзаківська криниця. Парк займає площу 33,75 га. Капличка, що збереглася у парку, тривалий час служила родовою усипальнею Ганських. Зараз у ній православна церква.

ПаркТакож у маєтку збереглися два старовинних флігелі в одному з яких мешкав управляючий маєтком, а в іншому була графська кухня. Кажуть від флігеля-кухні до палацу колись вів підземний хід, яким слуги діставляли страви прямо до їдальні. Зараз у приміщенні їдальні бібліотека технікума. Про те, що бібліотека колись була панською їдальнею нагадують колони та розкішна ліпнина. А приміщення, де колись проходили веселі бали – нині актовий зал. Але незважаючи на усі переміни Верхівнянський маєток все-рівно виглядає дуже ефектно.