Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Львів

Програма туру:

Історія міста, визначні місця, церкви, Личаківський цвинтар, Шевченківський гай, Високий замок.


Латинська катедраМісто Львів є обласним центром Львівської області, населення якої становить 2,6 млн. жит., площа – 21,8 тис. кв. км. У місті постійно проживає біля 830 тис. жит. Щодня доїжджає з навколишніх сіл на роботу, відвідує Львів з екскурсіями понад 200 тис. чол.

Як справжній діамант Східної Європи, Львів нагадує музей під відкритим небом, у ньому знаходиться 2000 історичних, архітектурних і культурних пам'яток.

Місто було засновано в середині ХІІІ ст. (1256 р.) князем Данилом Галицьким. 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. В добу Середньовіччя Львів був важливим торгівельним центром. За австрійського панування місто стає осередком польського та українського національно-визвольних рухів. Після розпаду Австро-Угорщини був столицею Західноукраїнської народної республіки. До Другої світової війни належав Польщі.

Пам'ятник Адаму МіцкевічуНазва «Львів» дана місту на честь князя Лева Даниловича, сина засновника Львова Данила Галицького. Протягом своєї історії Львів жодного разу не змінював назви. Назва міста різними мовами звучить так: польською мовою — Lwów (Львув), англійською — Lviv (Львів), російською — Львов (Львов), німецькою — Lemberg (Лемберґ), їдиш — לעמבערג, латинською — Leopolis (Леополіс), вірменською — Լվով (Лвов), кримсько-татарською — İlbav (Ільбав). Щодо Львова традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто Лева». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «місто левів», «місто сплячих левів», «Королівське місто», «Перлина корони Європи», «Місто-музей», «столиця Галичини», «маленький Париж», «маленький Відень», «український П'ємонт», «Бандерштадт», «культурна столиця України» та інші.

Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. У місті знаходиться найбільша кількість пам'яток архітектури в Україні. У 2009 році Львову надано звання Культурної столиці України. Місто періодично посідає чільні місця в рейтингах туристичної та інвестиційної привабливості.

Музика і театр

Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії КрушельницькоїУ 1795 році у Львові було відкрито перший в Україні професійний театр. У 1842 році відкрито Театр Скарбека, тоді — третій за розмірами у Європі; у 1900 році з'явилася Львівська опера — один з найгарніших театрів країни, зображений на двадцятигривневій купюрі. У місті діє 7 професійних театрів: опери та балету, драматичний імені Марії Заньковецької, драматичний імені Леся Курбаса, драматичний імені Лесі Українки, «Воскресіння», «І люди, і ляльки», для дітей та юнацтва і ляльковий, 6 театрів-студій та цирк. Місто є значним осередком театрального життя — щороку тут проходять два театральні фестивалі: «Золотий лев», найбільший театральний фестиваль країни, та «Драбина», фестиваль молодого аматорського театру. Щороку, в жовтні, у місті проходить театралізований карнавал. На великі свята відбуваються вуличні вистави на ходулях та вогняні шоу.

Львів. Театральна площаОсновними осередками музичного життя міста є театр опери та балету, філармонія і будинок органної музики, де знаходиться найбільший в Україні орган. Нерідко концерти відбуваються в ресторані «Лівий Берег» та державному цирку.

Щороку у Львові проходить безліч музичних фестивалів: «Велика коляда» (колядки), «Флюгери Львова» (етно-джаз), «Віртуози» (класична музика), «Львів стародавній» (фестиваль середньовічної культури), «Діапазон» (органна музика), «Етновир» (етно), «Контрасти» (сучасна класична музика), Фестиваль давньої музики, «Jazz Bez» (джаз), «Stare Misto» (рок). У місті діють хорова капела «Дударик», муніципальний оркестр «Галицькі Сурми», муніципальний хор «Гомін», камерний оркестр «Леополіс», симфонічний оркестр філармонії. З містом пов'язане життя музикантів, композиторів і співаків  Соломії Крушельницької, Франца Ксавера Моцарта, Філарета Колесси, Мирослава Скорика, Руслани Лижичко, Святослава Вакарчука, Володимира Івасюка та інших.

Архітектурний спадок Львова

Львів - одне з найбагатших міст України по кількості і значущості історико-архітектурних визначних пам'яток. Всього їх більше 2000. Княжа і середньовічна частина міста площею 120 га в 1975 році оголошені Державним історико-архітектурним заповідником. Ансамбль історичного центру Львова претендує на включення в перелік історичних міст ЮНЕСКО.

Площа Ринок

Площа РинокСтарий Львів – це перш за все площа Ринок, центр і осередок його громадського, економічного і культурного життя.

Шість століть історія Львова нерозривно зв’язана з цією порівняно невеликою, майже квадратною площею розміром 142 на 129 м. Тут знаходився магістрат, палаци і будинки значних городян, тут торгували, тут вершили суд і розправу.

З чотирьох сторін площі у 1793 р. на місці колишніх колодязів встановлено фонтани-скульптури: Нептун, Адоніс, Діана і Амфітрита.

Площа Ринок була свідком найбільш важливих міських подій з 1356 року, з часу прийняття Магдебурзького права. Відкриті тераси біля ресторацій на вулиці СтароєврейськійЗ прийняттям Магдебурзького права Львів перестав бути залежним від королівської адміністрації, а підпорядкувався безпосередньо королю, інтереси якого репрезентував староста.

Найбільш рання згадка про ратушу відноситься до 1381 р. Тоді це була дерев’яна споруда, завершена високою вежею і галереєю для міського сурмача. Але пожежі не пощадили будівлі. На початку XVII ст. була збудована нова ратуша з високою восьмигранною вежею, увінчаною позолоченим залізним левом. Але ця ратуша не збереглась до наших днів – її вежа завалилась у 1826 р. Спорудження будівлі, яка зараз здіймається на площі було завершено у 1835 р. за проектом Ю. Маркля, Ф. Третера, А. Вондрашки. Не дивлячись на свою масивність, ратуша органічно ввійшла в архітектурний ансамбль Львова, а її вежа стала символом міста.

Cобор Святого Юра

Собор Святого ЮраГреко-католицький архикатедральний собор Святого Юра – величний рококовий архітектурний ансамбль XVIII століття (до нього входять собор, дзвіниця, митрополичі палати і капітульні будівлі) домінує на високому узгір'ї над Львовом, чудово поєднуючись із міським ландшафтом.

Уперше на цій горі церкву з печерним монастирем збудував у XIII столітті галицько-волинський князь Лев Данилович для свого дядька Василька, котрий вирішив відійти від справ світських і присвятити своє життя служінню Богові. Сучасний ансамбль у стилі рококо збудований у 60-х роках XVIII століття зодчим Бернардом Меретином. Вихований у дусі західноєвропейських архітектурних традицій, Меретин при зведенні храму використав також і традиції українського сакрального мистецтва.

Собор Святого Юра. Головний вхідПройшовши крізь браму, оздоблену алегоричними фігурами Римської та Грецької церков, ви потрапляєте на велике подвір’я храму. Зліва височить головний фасад катедри з могутнім порталом і фігурами святих Атанасія і Лева Шептицьких – архієреїв, котрим і завдячує своїм існуванням святиня. Аттик над порталом увінчаний скульптурною групою «Юрій Змієборець». Це геніальний твір митця Іоанна Пінзеля, найкращий зразок львівської скульптури XVIII століття, що стоїть в одному ряді з шедеврами світової пластики.

У підземній частині собору – крипті – знаходяться саркофаги найвизначнішого діяча Греко-Католицької Церкви митрополита Андрея Шептицького та інших ієрархів.

Навпроти собору стоїть палац митрополитів, споруджений архітектором Фесінгером у XVIII столітті у стилі рококо з деякими вкрапленнями класицизму. Апартаменти палацу мають багате оздоблення. З іншого боку храму височіє дзвіниця, на якій висить найдавніший дзвін у всій Україні. Напис на ньому датований 1341 роком і свідчить про військові лихоліття давніх часів. Зі східної тераси подвір’я храму відкривається величний вигляд на місто.

Собор Святого Юра символізує святиню, яка на українській землі стала мостом єднання великих надбань християнської культури та духовності двох гілок: візантійського Сходу і латинського Заходу.

Костьол святої Єлізавети (церква св. Ольги та Єлизавети)

Костьол св. Єлізавети (Церква святих Ольги і Єлизавети)Костел збудовано в пам'ять про популярну в народі імператрицю (цісареву) Єлизавету Баварську (Габсбург), відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа I.

Єлизавета (Сісі) Габсбурґ загинула від рук італійського анархіста Луїджі Лючені 1898 року.

Під час останніх відвідин Львова 13 вересня 1903 року 73-річний Франц Йосиф I взяв участь у закладанні першого каменю під храм. Тоді цісар саме прямував на маневри цісарсько-королівської кавалерії в околицях Комарного.

Храм було зведено до 1911 року. Проектував споруду та керував будівництвом архітектор Теодор-Мар'ян Тальовський.

Вважають, що, за задумом архітектора, римо-католицький храм святої Єлизавети мав заступити вид на греко-католицьку катедру св. Юра, якщо дивитись на неї зі сторони центрального вокзалу. Вважався храмом львівських залізничників.

Костьол св. Єлізавети (Церква святих Ольги і Єлизавети)Скульптори: П.Війтович, Л.Жепіховський, Ю.Шостакєвич та ін., художник — К.Сіхульський.

Неоготичний стиль собору повторює багато елементів готичної архітектури: високі гостроверхі шпилі, стрільчасті вікна, портал з великою трояндою в центрі, внутрішній вертикальний простір. Петро Війтович, якого поляки називали «нашим Фідієм», прикрасив костел скульптурною композицією «Розп'яття з Пристоячими». На початку Першої світової війни австро-угорський уряд конфіскував церковні дзвони на військові потреби.

Під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. костел був пошкоджений українською артилерією. На стіні є пам'ятка «Ex obsidione ruthenorum» («З української облоги 6 і 9 березня 1919 року»).

Костьол св.Єлізаети (Церква святих Ольги і Єлизавети )1926 — в храмі встановили один із найбільших органів у Польщі роботи відомої польської фірми братів Домініка і Вацлава Бернацьких.

1939 — поряд з храмом розірвалася авіаційна бомба, пошкодивши шпилі та стіни.

1946 — костел закрили, залишки органних труб звалили на хорах.

Оскільки влада УРСР мало піклувалася про релігійні споруди і більше сприяла їхньому знищенню, безлад панував у храмі до 1970-х, коли будівлю передали під склад.

1991 — храм передали греко-католицькій громаді і освятили як церкву св. Ольги та Єлизавети. Нині інтер'єр храму простий і скромний: білі стіни, деякі елементи декору темно-червоного кольору, м'яке світло крізь вітражі.

Палац Потоцьких

Палац Потоцьких – яскравий зразок палацової архітектури зрілого історизму, одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова і України взагалі.

Палац ПотоцькихТериторія, на якій стоїть палац, була куплена Потоцькими в 1822 р. На будівництво палацу граф Альфред II Потоцький отримує консенс у 1888 р. Автор проекту – французький архітектор Луї Альфонс Рене Альфред Довернь (Dauverqne).

Замовник познайомився з ним у Парижі, де і запропонував проект Галицької резиденції. Проте дуже скоро граф помирає (18.05.1889 р.). Його спадкоємцем стає син Роман, який продовжує батьківську справу.

Палац збудований з цегли на підвалах, композиція плану центральновісьова з головним і двома бічними ризилітами. Двоповерховий з мансардовим додатковим поверхом в центральній частині, ризаліти – триповерхові, завершуються т. зв. “французькими дахами”. Головний вхід оформляє портик іонічного ордеру, з протилежної (східної) сторони – напівокругла тераса.

Палац Потоцьких дослідники називають “найбільш французьким за своєю структурою”. Споруда орієнтується на палац XVII ст. в Мезон-Лафітт (арх. Ф.Мансар), становить прототип т. зв. Резиденції “entre cour et jardin”. Яскравий приклад архітектури Людовіка XVI називали “бароковим класицизмом” (логічне планування об’ємів поєднується із зовнішнім багатством форм).

Таким чином, палац Потоцьких у Львові починає певну “французьку” лінію в архітектурі львівського історизму, яка більш яскраво виявилася у 1890 рр. у творчості Юліана Цибульського (майже всі будинки по вул. Глібова у Львові).

Палац ПотоцькихУ 1915 р. спадкоємцем графа Романа Потоцького стає його син Альфред III Потоцький.

Багато часу він проводив у Ланцуті, роздумуючи над тим, як би віддати палац в оренду або продати. Після швидкої реставрації палацу А. Кор­маном 1919 р. (був пошкоджений під час листопадових боїв у 1918 р.) в ньому планували розмістити резиденцію країн Антанти.

Але 22 жовтня 1919 р., у річницю перемоги поляків над українцями в битві за Львів, американський пілот, демонструючи фігури вищого пілотажу над центром міста, втратив управління літаком і врізався в праве крило палацу Потоцьких. Виникла пожежа. Повністю згорів дах, було сильно пошкоджене західне крило палацу. Граф подав позов про відшкодування, виграв судовий процес та отримав від польської держави компенсацію через понесені втрати (1921 р.). В 1921-1924 рр. велися роботи по ремонту палацу, в інтер’єрах реставрація тривала до 1931 р. Потім провели інвентаризацію палацу з метою його продажу.

Під час німецької окупації граф Потоцький лояльно поставився до “нового порядку” і цілком затишно почував себе у Ланцутському маєтку. Штаб італійської армії квартирував тут під час другої світової війни. Після приходу радянської влади в при­міщенні палацу розміщуються наукові заклади АН СРСР, зокрема Інститут фізики та механіки. Після рес­тавраційних робіт 1973-1975 рр. і часткової реконструкції приміщень палац став “Палацом урочистих подій”.

Замкова гора

Гора "Високий замок"Замкова гора (гора «Високий Замок») — один з пагорбів в місті Львові, найвища точка — 413 м. над рівн. моря.

На вершині розташований оглядовий майданчик, до якого веде спіральна пішохідна доріжка. Майданчик та доріжка освітлюються в темну пору доби.

За княжих часів ця вершина називалась Будильницею (в готичному Львові її називали Бідель). Сучасні історики вважають, що у давні часи на ній була кам'яна вежа. Під час розкопок Олексія Ратича виявлено основу круглої вежі, яку датують межею XII—XIII ст., тобто правлінням волинсько-галицького князя Романа Мстиславовича. Ймовірно це була дерев'яна фортеця з двома мурованими вежами. Перша фортеця виникла тут за правління галицько-волинського князя Льва. За наказом польського короля Казимира ІІІ замок розбудували, гора стала називатись Замковою чи «Високим Замком».

Замкова гораУ 1648 р. гору і замок здобули козацькі загони під проводом Максима Кривоноса. Під час штурму Львова шведським військом короля Карла ХІІ замок вже ніхто не боронив і протягом XVIII ст. він поступово перетворився на руїни, камінь з яких у ХІХ ст. використовували для будівництва кам'яниць та мощення вулиць.

За австрійських часів її називали Пісковою горою, а після того, як тут побував у 1851 р. цісар — горою Франца Йосифа.

З 1869 року на горі почали сипати копець Люблінської унії. Його висота, за різними джерелами, коливається в межах 410—413 метрів над рівнем моря, а над підніжжям гори копець височіє (з боку Підзамчого) на 150—160 метрів.

За радянських часів Високий Замок пробували називати Княжою горою.

В парку Високий Замок півсторіччя тому встановили пам'ятний камінь з написом: "14 (24) жовтня 1648 року селянсько-козацькі загони під керівництвом героя визвольної війни полковника Максима Кривоноса розгромили військо польсько-шляхетських загарбників і здобули замок на цій горі".  З нагоди 350-річчя цієї події були наміри використати цей пам'ятний знак як постамент для спорудження пам'ятника Максиму Кривоносу. Однак не знайшлося коштів для реалізації цього проекту.

У 1883 р. на нижній терасі гори з боку Папарівки було встановлено пам'ятний камінь на честь перемоги війська під проводом короля Яна III Собєського над татарською армією у 1675 р.

Парк "Високий замок"Парк «Високий замок» — парк на Замковій горі у Львові, пам'ятник садово-паркового мистецтва місцевого значення. Парк входить до складу природо-заповідного фонду України як національне надбання. Парк «Високий замок» був заснований в 1835 році (за іншими даними в 1853).

Парк розташований на схилах Замкової (Княжої) гори поблизу парку «Знесіння». Загальна площа парку — 36,2 га. У насадженнях парку переважають листяні породи: каштан, клен, явір, ясен, липа, береза, тополя, акація, а також сосна. Парк складається з двох терас. На нижній терасі знаходяться будиночок садівника, пам'ятний знак на честь Максима Кривоноса, ресторан, нижній оглядовий майданчик.

На верхній терасі знаходиться штучний курган з оглядовим майданчиком (висота 413 над рівнем моря), насипаний в 1869—1900 роках польською громадою міста на честь 300-ліття Люблінської унії. Там же знаходяться залишки кріпосної стіни замку, побудованого польськими королями, з якого пізніше був узятий матеріал для будівництва кургану на честь Люблінської унії. У верхній частині парку розташований Львівський телецентр і вежа (заввишки 192 метри) телетрансляції, скульптура кам'яного лева, перенесена сюди від ратуші в 1874 році.

Львів'яни дуже люблять свій парк Високий замок. Він розташований практично у центрі міста і кожен львів'янин з найшумнішої і найзабрудненішої газовими викидами вулиці може за 10-15 хвилин пішки потрапити у затінок цих розкішних і величних дерев, щоб насолодитися неповторною красою цього унікального куточка, який височіє над древнім містом.