Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Самчики-Старокостянтинів

Програма туру:

Замок Острозьких, Церква ХVІ ст., Домініканський монастир, Садиба Самчики, школа декоративно-прикладного мистецтва.

Для дорослих Ексклюзивна уха та риболовля.


Замок Острозьких у Старокостянтинові
Замок князів ОстрозькихРезиденція князів Острозьких збудована наприкінці 16 століття на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі і Ікопоті, що по формі подібна до видовженого трикутника. Дві сторони ділянки омивалися водою, а третя межувала з містом. Від міста замок мав посилений оборонний кордон, що складався з рову з водою, земляного валу з кам'яним муром товщиною 1,5 метра і висотою 5,8 м. Нині, мур, що оточував замок по всьому периметру частково зберігся лише з західної сторони. За описами, замок мав п'ять веж. До наших днів частково вціліли лише дві.

Унікальність замку в Старокостянтинові полягає у тому, що закладено і побудовано його було разом з всеньким містом в доволі стислі терміни. Формальною причиною побудови міста і замку стала прогалина, що існувала в оборонній системі волинських земель на шляху татарських вторгнень між містами Красиловом і Острополем.

Замок ОстрозькихУ 1561 році князь Василь Костянтин Острозький придбав третю частину села Колищенці, отримавши королівські привілеї на заснування міста і Магдебурзьке право для нього. На початок 1580 місто і замок вже були зведені. Як свідчить інвентар замок було суттєво озброєно. Татари жодного разу не змогли його взяти.

1648 року замок взяли приступом повстанці Хмельницького. Від міста після штурму лишилося заледве два доми.

Наприкінці 17 століття замок реконструйовано. Після смерті онуки Костянтина Острозького, замок перейшов до князів Сангушків. З того часу ніхто з власників у ньому не мешкав.

В 1929 року на основі Старокостянтинівського замку створили Державний історико-культурний заповідник республіканського значення. В замковому палаці було закладено музей.

Домініканський костел

Домініканський костел був побудований в 1612р разом з монастирем. Оборонна функція будівлі чудово приєдналася до культової, особливо це виразилося в вежі, яку здалека видно з дороги. Вона грандіозно возвеличується над рікою Случ і неспроста було її розташування, бо вежа виконувала і дозорну функцію. Висота вежі сягає 70м.

Оборонна вежаКостел в плані прямокутний розміром 35 на 16м, зі сходу шестигранна абсида, з півдня висока мурована башта. Башта є шестиярусною, всередині яруси між собою сполучалися гвинтовими сходами. Товщина стін першого ярусу вежі становить 2,8м. Крім вікон башта мала стрільниці з внутрішніми камерами та вогнеподібними ключоподібними отворами.

До ліквідації в 1832р, домініканський кляштор добудовували, так з'явилася каплиця св. Тадеуша, ризниця, галереї. А після ліквідації, будівлю передали православній церкві, служби якої тривали до 1844р. Будівля храму почала занепадати і потребувала ремонту. За ініціативою Карашевича були зібрані кошти на ремонт. В 60-х рр XIX Росія виділила гроші на реконструкцію, але насправді був складений план перебудови костелу на православний храм. Проект підготував професор "Технічно-будівельного комітету" Е.І. Жибер. За цим проектом будівля цілком витрачала свій первісний вигляд, споруда мала потонути в надбудовах псевдоросійського стилю. Проект був затверджений в 1871р. і частково здійснений. Єдине, що добре, що проект мав всі креслення початкового плану, вигляду всіх фасадів костелу до реконструкції.

Карашевич точно визначив у метриці, складеної в 1887р, матеріали, конструкції, декоративне оздоблення, і те, що втратив костел після перетворення на православний храм: "Своды стрельчатые, опирающиеся на карнизы; а под карнизами, в алтаре были лепные ангелы, поддерживающие как бы своими руками своды; в четырех же углах собственно храма - четыре главы апокалиптических животных под карнизами. Эти лепные фигуры, при перестройке собора в 1875-1880годах, несмотря на их усиленную мою просьбу архитектора Денейко их не трогать, были сбиты и уничтожены, отчего внутренность храма много потеряла благолепия"

Храм мав чудотворну ікону "Розп'яття Христа", нібито за переказами ровесниця храму. Також художньо-історичну цінність мала стародавня ікона Божої Матері в срібних шатах, які подарували подружжя Драгомірів в 1715р.

Палацово-парковий ансамбль «Самчики»

Самчики ждут гостей Палацово-парковий ансамбль «Самчики»- відома на теренах України музей-садиба у селі Самчики на схід від Старокостянтинова (Старокостянтинівський район, Хмельницька область). Ансамбль «Самчики» належить до кращих пам'яток стилю в країні.

Своїм 'замком' подоляни завдячують полковникові Петру Чечелю (1754 — 1843 рр.), гайсинському старості, який наприкінці XVIII століття купив у Старокостянтинівському повіті кільканадцять сіл (у т. ч. і Самчики), де облаштував свою резиденцію. Чечель вирішив не лише збудувати палац, але й вписати його у ландшафт за всіма правилами паркової архітектури. Для розбудови маєтку він запросив у глухий закуток Подільського краю найкращих тогочасних скульпторів, зодчих, художників, паркетників, столярів.

Прийом в СамчикахСеред садибних ансамблів України Самчики цікаві тим, що тут забудова збереглася такою, якою вона була на початку XIX століття. Палац із чіткою симетрично-осьовою композицією, геометрично виразним і зручним плануванням приміщень, суворими архітектурними формами є зразком будівлі, виконаної у стилі, що дістав назву ампір. За задумом архітектора, окрім палацу із білокам'яними колонами порталів, постали вишукані будівлі китайського павільйону, прибрамних будиночків. Чималу територію (нині близько 18 гектарів) було обгороджено кам'яним муром. При в'їзді гостей маєтку зустрічала скульптура — усміхнений лев. Інша скульптура - сумний лев - проводжала їх, коли вони покидали садибу.

У музейних залах палацу, здається, ще витає дух тогочасся, коли під клепінням Круглої і Великої зали, біля колон Грецької влаштовували багаті прийоми і раути.Прийом в маєтку Зали розмішені таким чином, що гості, самі того не помічаючи, плавно переходили з одного в інший, аж поки не опинялися на пленері, біля озера. Чечель наказав збудувати дерев'яний міст із перилами аж до його середини, щоб, прогулюючись, гості могли зривати річкові лілії.

Автором унікального фрескового розпису палацу був видатний майстер Михайло Врубель. До речі, у цей час 28-річний художник п'ять років жив у Києві, де працював над ескізами Володимирського собору. З роботою йому не пощастило (церковна влада відхилила його соборні ескізи), і, цілком ймовірно, шо молодий майстер за пристойну платню (а Чечель був людиною телрою) втілив у життя один із своїх геніальних задумів. Нижня частина так званої японської кімнати розписана яскраво-жовтими хризантемами. Купол цієї незвичайної кімнати вінчає блакитне небо. І щоб остаточно заплутати майбутніх дослідників, Чечель залишає ще одну загадку: східна японська кімната міститься у західному крилі палацу.

Після поразки польського повстання на Правобережній Україні (1863 рік) Чечелі, як його учасники, втрачають садибу, її конфісковують і продають "з молотка". З І870 року атасником маєтку стає І. Угримов. Упродовж 34 років Угримови володіли Самчиківським палацом. Це була висококультурна і освічена родина, знайомство з котрою підтримували високі чини з Петербурга, Москви та Києва. Останнім власником Самчиківської садиби був київський видавець М. Шестаков (1856 — 1926 рр.). Як новатор свого часу, він до так званого пейзажного (англійського) стилю садиби додає елементи французького архітектурного стилю. Так Самчиківський парковий ансамбль перетворився на український Версаль,оскільки його було розплановано за всіма правилами регулярного паркового будівництва. Симетрично посаджені ялини, американські липи, бальзамічні тополі і каштани оточували парадний в"їзд до головної частини садиби.

Запрошуємо на юшку в СамчикиПісля 1918 року садиба у Самчиках дивом вціліла. У її залах та покоях поселилися незаможні люди. 1956 року на території парку розмістилася обласна науково-дослідна сільськогосподарська станція з відділами у будівля садиби. Частину заповідника перетворили на дослідне поле, де й нині вирощують агрокультури. Лише у 90-х роках у садибі було створено музей — відділ обласного краєзнавчого музею. Враховуючи її історичну, наукову та мистецьку цінність, держава взяла садибу під охорону (номер 1704 особливого реєстру пам"яток історії).

Якби стіни могли говорити, то вони б розповіли, як у заможного полковника Петра Чечеля виникла ця божевільна ідея - створити маєток-казку, маєток-легенду, маєток-загадку. До того ж на подільський рівнинах, де ані моря глибокого, ні скель стрімких…