Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

«У витоків Київської Русі»

Новинка!

Програма туру:

Резиденція князя Володимира – Х ст., Успенський храм – ХІІ ст., монастирі.


Володимир-Волинський

Успенський соборВолодимир-Волинський (до 1944 року — Володимир-Волинськ) — місто обласного значення в Україні, центр Володимир-Волинського району, Волинської області. Колишня назва — Володимир.

Розташований на південному заході в межах північно-західної окраїни Волинської лісової височини на правому березі річки Луга.

Через Володимир – Волинський пролягає залізниця сполученням Київ – Львів, а також автомагістраль до міжнародного автопереходу “Устилуг – Зосін”, що з’єднує нашу країну з Польшою.

Перша літописна згадка про місто Володимир датується 988 роком — коли київський князь Володимир Святославичпередав місто в удільне володіння одному з своїх синів, Всеволоду. Таким чином, Володимир-Волинський є одним з найдревніших міст України.

Греко-католицька церква (колись лютеранська)Вигідне географічне розташування сприяло швидкому розвитку древнього Володимира. В ХІ-ХІІ ст. він був одним з найбільших міст Київської Русі, поряд із Києвом, Черніговом, Переяславом. В цей період місто стає значним осередком торгівлі, також Володимир мав важливе військово-стратегічне значення — як оборонний форпост на західних кордонах давньоруської держави.

Починаючи з ХІІ століття, в часи феодальної роздробленості Русі, місто стає центром удільного Волинського князівства. Тут утвердилася окрема князівська династія, заснована онуком Володимира МономахаІзяславом Мстиславичем, котрий правив на Волині у 1146—1154 рр.

У першій половині ХІІІ століття Володимир стає центром об'єднаного Галицько-Волинського князівства (з 1253 — королівства). Це був період правління князя Данила Романовича, прозваного Галицьким (1201—1264), та його брата  Василька Романовича (1205—1271). Середина ХІІІ століття — час найбільшого розквіту стародавнього Володимира. Місто славилося як значний центр торгівлі, ремісництва, культури та мистецтва; тут сформувалася самобутня архітектурна школа, також тут писався Галицько-Волинський літопис — цінне історичне джерело другої половини ХІІІ — початку XIV століть. Захоплення сучасників викликали фортифікаційні укріплення — в 1231 році угорський король Андрій з військом підступив до Володимира, однак на штурм міста не зважився, сказавши що «такої фортеці не бачив і у німецьких землях».

Костел Розіслання Апостолів Подальшому розвитку міста завдала значної школи монголо-татарська навала. У 1241 році після запеклого штурму орди хана Батия вдерлися до Володимира, зруйнували та пограбували місто. За свідченнями літопису, після відходу орди в місті не лишилося жителів, а церкви були заповнені трупами.

Після розпаду Галицько-Волинської держави у середині XIV століття, Володимир входив до складу Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії 1569 року — до складу Польського королівства. В 1324 році місто отримало Магдебурзьке право, підтверджене королем Сигізмундом І у 1509 році.

Внаслідок третього поділу Польщі у 1795 році, місто увійшло до складу Російської імперії, як один з повітових центрів Волинської губернії. Тоді ж місто було перейменоване на Володимир-Волинський, з метою відрізнити його від російського Владимира на Клязьмі.

Василівська ротондаУ 1887 році, з нагоди 900-ліття хрещення Русі, при церкві Св. Василя було створене Православне Братство Святого Володимира — з метою збереження пам`яток старовини та сакрального мистецтва. За ініціативою Братства у 1896—1900 рр. було відновлено Успенський собор, збудований князем Мстиславом Ізяславичем у 1156—1160 рр., який з кінця XVIII століття залишався зруйнованим. Також при Братстві діяло «Давньосховище» — музей, в якому зберігалася колекція старовинних рукописів та творів сакрального мистецтва.

На початку І Світової війни Володимир-Волинський став ареною бойових дій. 3 серпня 1914 року австро-угорські війська намагалися захопити місто, проте зазнали великих втрат від російського Бородінського полку, і були змушені відступити. З міста евакуювалися державні установи та значна кількість населення.

Костел святих Йоакима і Анни У 1915 році Володимир-Волинський був окупований австро-угорськими військами.

За умовами Ризького мирного договору 1921 року, Володимир-Волинський увійшов до складу Польщі, і став одним з повітових центрів Волинського воєводства.

Оскільки Володимир-Волинський перебував у складі Польщі, ІІ Світова війна розпочалася для жителів міста 1 вересня 1939 року. Через Володимир-Волинський відступали на схід підрозділи розгромленої вермахтом польської армії, місто бомбардувала німецька авіація.

У повоєнний період місто інтенсивно розвивалося, завдяки близькості Львівсько-Волинського вугільного басейну.

У теперішній час у місті працює ряд підприємств легкої та харчової промисловості, значна кількість населення займається підприємницькою діяльністю. На розвиток міста впливає його прикордонне розташування, сусідство з країнами ЄС.

Успенський Собор

Успенський кафедральний соборУспенський Собор у Володимирі Волинському, збудований волинським кн. Мстиславом Ізяславичем 1160 р. за вироблений типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму (як Кирилівська церква у Києві), що свідчить, що його будували київські будівничі. Стіни храму гармонійно розчленовані арками на півколонках; мав фрескові розписи; перебудований у 18 ст. Загальний вигляд маєстатично-монументальний, не зважаючи на мало вдалу реставрацію, виконану 1896-1900 архітекторами А. Праховим і Г. Котовим.

Свято-Успенський собор  – єдина пам’ятка на Волині, що дійшла до нас із часів Київської Русі. 1156 р. правнук Володимира Мономаха, Мстислав Ізяславич, котрий був удільним князем у Володимирі, а пізніше великим Київським князем, збудував новий храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. На честь 1000-ліття Волинської єпархії поблизу собору у 1992 р. встановлено пам’ятний хрест.

Успенський кафедральний собор після реставрації 1896-1900рр.Собор був усипальницею князів, бояр і єпископів. Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб. Тут похований і будівничий храму князь Мстислав. Він був розорений полчищами Батия і знову відновлений. У першій половині XV століття спустошений, а в кінці століття стараннями Володимирського єпископа Васіана відбудований. Постраждав храм і в міжконфесійній боротьбі між православними і уніатами, зазнаючи невдалих перебудов. У 1596 р., коли Володимирський єпископ Іпатій Потій прийняв унію, храм став уніатським. Під час пожежі 1683 р., яка спустошила все місто, собор дуже постраждав і був відновлений лише в 1753 р. Уніати переробили візантійську архітектуру храму на латинський зразок. У 1772 р. собор прийшов у запустіння. Використовувався як «казенний магазин» (склад). На 1829 р. він перетворився на суцільну руїну – обвалились склепіння і купол.

Успенський СоборСвоїм відродженням собор завдячує турботам відкритого в грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства, яке поставило перед собою релігійно-просвітницькі і церковно-упоряджувальні завдання. У 1896 р. був прийнятий проект реставрації храму архітектора І.І.Котова. У 1896–1900 рр. собор відновлений у формах XII століття.

Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества. Розташований він у самому центрі міста Володимира-Волинського поруч з древніми міськими валами. Разом з єпископським будинком і дзвіницею складає своєрідний комплекс так званого «замочку» – укріпленої резиденції волинських єпископів. Успенський собор є пам’яткою архітектури України, входить до державного реєстру Національного культурного надбання і охороняється державою.

11 травня 2010 р. виповнилось 850 років з дня спорудження собору.

Зимненський монастир

Зимненський монастирЗимненський монастир розташований у с. Зимне (Володимир-Волинський район, Волинська область). Належить до найдавніших в Україні. Київський великий князь Володимир заложив єпархію у місті Володимирі, названому на його честь. Як припускають, великий князь заклав монастир у 992-993 рр. у с. Зимне, яке тоді було передмістям м. Володимира.

Перші достовірні відомості про існування обителі подає запис у «Патерику Києво-Печерському» щодо обставин смерті 1062 року ігумена Києво-Печерського монастиря преподобного Варлама (той помер у Зимненському монастирі, повертаючись із Константинополя до Києва).

Монастир прославився чудесами від чудотворного образу і святим життям Зимненських ченців. В Зимненському монастирі проживали перші волинські святі – Стефан (1091-1094) і Амфілохий (1105-1121), що були тут єпископами. Побував в Зимненському монастирі і преп. Нестор-літописець, тоді постриженик єпископа Стефана, який 1097 року був у Володимирі.

Свого часу тут був ігуменом Ніфонт, з часом єпископ Новгородський, продовжувач літопису преп. Нестора від 1116 до 1157 рр.

Зимненський монастирУ монастирі поховані два православні єпископи Володимирські: Іосаф і Василій (за часів володіння Данила Романовича, 1222-1266).

У середині ХV ст. князь Олександр Чорторийський збудував на місці печерної та дерев'яної обителі мурований монастир-фортецю.

Архітектурний комплекс укріпленого монастиря складається з оборонних мурів з наріжними вежами, що утворюють захищене від зовнішніх нападів подвір’я. В центрі лінії північної стіни – монументальна споруда Успенської церкви, яка мала оборонний ярус над склепіннями і була накрита двосхилим шпичастим дахом з двома готичними фронтонами. На захід від церкви до північної спіни притулилася монастирська трапезна з маленькою церквою-каплицею. У центрі подвір’я, ймовірно, існувала триярусна дзвіниця, її фундаменти були знайдені під час археологічних розвідок. Існувала продумана система захисту споруд від негативного впливу підземних вод: дренажі, водоскиди, навіть фундаменти трапезної були побудовані у формі луків, аби не затримувати вільний вихід підземної води до заплави річки Луга.