Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Волинські замки і святині

Новинка!

Программа туру:

7.00 - виізд з Хмельницького.

9.00 - Екскурсія по середньовічному місту Волині – Збаражу: замок 16 – 17 ст.; каземати, підземелля, експозиція холодної зброї 12 – 18 ст., виставка дерев'яної скульптури 18 ст., старовинні ікони, галерея парадніх портретів.

11.30 - Екскурсія по середньовічному місту Кременцю: Замкова гора королеви Бони: "Примари і легенди," "Дівочі Скелі". Відвідування старовинного Богоявленського монастиря 1636 року: частини мощів св.Варвари, св.Пантелеймона, унікальна ікона Матері Божої Кременецької "Плачуща" (оригінал 16 ст.)

12.30 - Відвідування Білокриниці –  огляд палацу і парку 18 - 19 ст.

13.30 - Відвідування знаменитої резиденції князів Острозьких в Дубно (підземні каземати, які описані в повісті Миколи Гоголя "Тарас Бульба", палац Заславських, палац Острозьких, башня Беатка).

15.00 - Відвідування самого таємничого об'єкта України - Тараканівського форту: (підземелля, каземати, лабіринти и т.д.)

17.30 - повернення до Хмельницького.

(У вартість входить: проїзд, п'ять екскурсій – послуги гіда. Окремо сплачуються вхідні білети в Збараж, Дубно)


Збараж

Вигляд з парку на костел монастиря БернардинівЗбараж — місто у Тернопільській області, центр Збаразького району. Збараж вiднесено до 39 мiст України з найбiльшою кiлькiстю iсторичних пам’яток.

Це спершу волинське, а тепер галицьке місто вперше згадується в літописах під 1211 роком, але задовго до цього місто на р. Гнізна було одним з найбільш укріплених удільних центрів Галицько-Волинського князівства. Відомо, що в 13 ст. місто належало польському королю Лешку Білому (до 1219 р.)

Коли 1474 року під стіни міста підійшла татарська орда, захисники Збаража згоріли разом із фортецею, але не підкорилися. За це татари знищили замок, розібрали навіть мури. Ще раз зруйнували татари місто 1598 року.

З 1636 р. Збараж належав магнатам Вишневецьким — позаяк попередній власник міста, Єжи Збаразький не мав ні дітей, ні спадкоємців.

Церква Успіння Пресвятої БогородиціНайбільше місто відоме подіями періоду Українсько-польської війни 1648-57 рр., а саме облогою 1649 р. Тоді війська Б.Хмельницького взяли в облогу сильний польський гарнізон у Збаражі. На допомогу оточеним вийшла добірна армія, очолена самим королем Яном ІІ Казимиром. Гетьман атакував поляків під Зборовим (це недалеко від Збаража) і мало не взяв короля в полон. На заваді став союзник Хмельницького, кримський хан Іслам-Гірей III, що пригрозив переходом на бік Яна Казимира, якщо бойові дії не будуть припинені. Результатом став Зборівський договір, за яким реєстр козацького війська було скорочено з 60 до 40 тисяч, а в складі гетьманської держави залишились Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. Волинь, Поділля та Полісся залишилися під владою Польщі. Про ці події оповідає польський письменник Г.Сенкевич в романі "Вогнем і мечем".

Під мурами Збаразького замку загинув корсунський наказний полковник, уродженець Теребовлянщини С.Мрозовицький (Нестор Морозенко), був тяжко поранений Іван Богун.

1707 року тут побував Петро І спільно з гетьманом Іваном Мазепою.

1772 місто увійшло до складу володінь Габсбургів (згодом - Австрійська, від 1869 — Австро-Угорська імперія). 1797 ці­сар Франц ІІ підтвердив герб міста - на ньому зобра­жений верхи на коні св. Юрій, який убиває драко­на.

На околицях міста три­вають археологічні розкопки; віднайдені мезолітична стоянка (8 тисяч років до нашої ери), по­селення трипільської, черняхівської, Лука-Райковецької, давньоруської культур, могильник 8-9 ст.

Збаразький замок

Збаразький замокСьогодні Збаразький замок є серцем Національного заповідника “Замки Тернопілля”, який об’єднує 11 стародавніх споруд. Замок знаходиться у парку , на так званій Замковій горі.

Збараж згадується ще в Галицько-Волинському літописі. З XII по XVI століття тут була стародавня фортеця. Місто знаходилося на “чорному шляху”, по якому постійно йшли татари й все руйнували. І фортецю щоразу доводилося відновлювати.

Збаразький замок був побудований у 1631 році власниками міста Юрієм і Христофором Збаразькими за проектом італійського архітектора. Центральною спорудою замку був палац – двоповерховий, в стилі пізнього ренесансу. У 1707 році в замку побували Петро I та український гетьман Іван Мазепа. Вони зупинялися на обід, коли їхали у Жовкву на зустріч з польським королем Августом II. Оглянувши фортифікаційні споруди, російський цар дав їм високу оцінку.

Збаразький замокМайже дав століття замок був надійною оборонною спорудою, але згодом почав руйнуватися. Відбудовувати фортецю почали вже після Другої світової. Роботи тривали 20 років. У 1985-му році в залах палацу відкрили спортивний комплекс для дітей і молоді. І лише у 1994 році замок стає основним об’єктом новоствореного заповідника.

Сьогодні Збаразький замок – це популярний туристичний об’єкт. В замку сьогодні працює більше 20 експозиційних залів. Поціновувачам мистецтва буде цікаво оглянути ікони XVII-XIX століття, антикварні меблі, музичні інструменти, колекцію годинників. У палаці навіть існує органна зала. Тут проходять конференції та іноді одружують молодят.

Збаразький замокОкрема експозиція присвячена зброї, від часів палеоліту до початку XX століття. У казематних приміщеннях діє виставка знарядь середньовічних тортур. Своєрідні “детектори брехні” доби інквізиції були характерні більше для Іспанії, Італії, Португалії. В Україні під впливом Ближнього Сходу частіше садили на палю.

Зняти стрес після побаченого можна у сусідньому тирі, де дадуть постріляти зі старовинного лука чи арбалета.

За легендою, в казематних приміщення замку існували підземні ходи. Один вів до Старозбаразької фортеці за 5 км, інший до костьолу.


Кременець

КолегіумКременець - одне з стародавніх міст України. Розташоване біля підніжжя Кременецьких гір.

Вперше згадується в Іпатіївському літопису в 1226р.коли, згідно з відомостями Іпатіївського літопису, руські війська розгромили об'єднані сили угорських та польських військ. На той час замком володів тесть князя Данила Галицького Мстислав Удатний. Замок постійно оборонявся від татар.

Польський історик Шимон Окільський наводить іншу дату - 1073р - коли велася боротьба за владу між синами-спадкоємцями Ярослава Мудрого, історик лише пише "за давніми літописами", але точної вказівкі які саме литописи не наводить. Взимку 1240р орда хана Батия не змогла взяти фортецю. Магдебурзьке право надане у 1431р.

В 1536 р. король Сігізмунд І подарував місто Кременець своїй дружині - Боні Сфорца, яка володіє замком у 1536—1556 роках, і на честь якої названа замкова гораКоролева Бона СфорцаБона суттєво укріпила замок, який на той час мав три вежі і досить високі стіни з гарматами. В середині замку було розташовано казарми для гарнізону, різні господарські споруди, порохівниці. Управляючи краєм через своїх старост, Бона запровадила систему грошових і натуральних податків. Від‘їжджаючи в Італію по смерті чоловіка, вона вивезла з міста 70 возів різного добра. Згодом, навіть, іспанський король позичав у неї гроші.

1633 р. при православному Богоявленському монастирі засновано братство, яке відкрило школу вищого типу і заснувало друкарню. Серед викладачів школи був відомий письменник та освітянин Кирило Ставровецький (Транквіліон). У 1637 р. Петро Могила видав фундаційну грамоту для монастиря і братства.

У вересні 1648 р. Максим Кривоніс підійшов з військом до Кременця і обложив замок. Півтора місяця тривали запеклі бої, нарешті, в жовтні фортецю було здобуто і зруйновано. З того часу твердиня вже не відбудовувалася.

Богоявленський монастир З ІІ пол. 17 ст. місто почало занепадати. Єзуїти, що захопили Богоявленський монастир, у 1702 р. заснували свій колегіум. Будівля, зводилася в 1731-1743 рр. за проетком архітектора Гіжицького. В його стінах у 1805 р. було відкрито відому Вищу Волинську гімназію. Незадовго до того, у 1795 р., місто стало повітовим, що сприяло його культурному і економічному розвиткові.

У 1819 р гімназію переіменовують на Кременецький ліцей. Навчалис тут переважно юні шляхтичі. За програмою ліцей прирівнювався до Віденського університету.

Під час польського визвольного повстання ліцей було закрито (1831 р.) ліцей було закрито , а його бібліотеку, обладнання, кабінет нумізматики, колекцію картин, гравюр та скульрптур передано новоствореному Київському імператорському університетові. В приміщенні ліцею почала діяти православна духовна семінарія, яка проіснувала до 1901 року.

Слід додати, що в Кременці народився польський поет Юліуш Словацький, геолог Олександро Чекановський, композитор Михайло Веріковськой, тут бував Тарас Шевченко (за дорученням Імператорської Археографічної комісії в 1847), виступав Ференц Ліст.

Замкова гора королеви Бони

Замок у Кременці було побудовано в XII столітті.

В XIII столітті колишні дерев’яні укріплення було замінено на кам’яні. Взимку 1240 року орда хана Батия не спромоглася оволодіти цією фортецею на Замковій горі. До Люблінської унії замок належав литовським князям, далі - польським королям.

У 1569 році Кременецький замок перейшов до королеви Бони. Замок перебудовується в ренесансовому стилі, підсилюється його обороноздатність.

Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Завдяки неймовірним зусиллям і півторамісячній облозі в жовтні 1648 року Кременецький замок було взято козацькими загонами під орудою М. Кривоноса та зруйновано. З того часу замок вже не відбудовували. До наших днів збереглися башта з брамою та оборонні мури.

 

Білокриниця

Село відоме з 1483 р. і розташоване за 4-5 км від райцентру. Білокриниця лежить на березі притоку Ікви, річки Дядьківська Криниця. Один з найдивніших топонімів України.

Білокриницький замокБілокриниця серед туристів відома своїм симпатичним палацем. В багатотомній "Історії міст і сіл України" палац названо пам'яткою архітектури XVI ст.

Хоча так, саме в XVI ст. Білокриниця фігурує в документах як власність князів Збаразьких. Князі звели тут замок - був той мурований ренесансний форпост двоповерховим і з високими пивницями, і мав потужні чотири бастіони та наповнений водою рів.

В 1603 році замок був захоплений та зруйнований татарами.  Але, вже  в 1606 р.  білокриницький замок відбудували - вийшов майже точнісінько такий самий, як був .

Білокриницький замокКоли польський королевич Владислав йшов в 1617 р. на Москву, сподіваючись стати російським царем, він зробив зупинку на кілька тижнів в Білокриниці.

1631 р. помер, не залишивши нащадків, останній з князів Збаразьких, Юрій (Єжи), тож місцевість відійшла князям Вишнівецьким. В 1705 р. тут зупинявся гетьман Іван Мазепа. А вже в 1725 р. як придане за Урсулу Вишневецьку (хресним батьком якої був якраз Мазепа) Білокриницю отримує її чоловік, князь Міхал Радзівілл.

Від Радзивіллів маєток переходить до Олександра Колонна-Чосновського. Після його смерті маєток в Білокриниці купив якийсь російський філантроп А. Воронін (помер в 1890 р.), який і став останнім власником палацу - а заодно і 4797 десятин полів і лісів навколо.

Повернемося до князів Вишневецьких. Вони переважно мешкали в Вишнівці, тож білокриницький замок занепадав. Північно-західному бастіону і половині західного валу тоді взагалі кінець прийшов. В 1806 р. весь замок зжерло полум'я - і наступні кілька десятиліть він являв собою лише мальовничу руїну. Саме тоді краєзнавець Тадеуш Єжи Стецький зробив заміри споруди - тож ми в курсі, що замок був 35 саженів завдовжки, 9 завширшки, 5 заввишки - і налічував близько 40 покоїв і залів. Рови в 6 саженів шириною оточували споруду з усіх боків.

Білокриницький замокОлександр Чосновський зводить неоготичний палац в Білокриниці десь після 1850 р., включаючи в новобуд шматок раритету: мури лівого крила старого замку. Але новий палац настільки сильно відрізняється від замку-попередника, що говорити про реконструкцію немає жодної можливості. Та й про перебудову теж: це нова споруда з шматочком старої.

Був і парк. Заснований самим Діонісієм Міклером десь в середині ХІХ ст.

Чосновський прорахувався: грошей на масштабну реконструкцію ще й правого крила замку в нього не було. А потім він ще й раптово помер. В часи Вороніна руїни замку ще існували, але росіянин ними не зацікавився, а просто розширив палац. В заповіті Воронін весь маєток + 80 000 карбованців призначив на заснування і утримання сільсько-господарської школи для хлопчиків. Вона й діяла в стінах палацу з 1895 р. В якомусь ступені, вона діє там і нині: в палаці зараз Кременецький лісотехнікум. В одній з зал технікуму діє міні-музей. На базі міклерівського парку влаштовано навчальний дендрарій.

 

Дубно

Замок князів Острозьких-Любомирських у місті ДубноДубно – це районний центр у Рівненській області. Вперше згадується місто у Іпатіївському літописі під 1100 роком. Припускається, що у XIV столітті у Дубні з’явився перший дерев’яний замок, а вже у XV столітті починається зведення мурованого замку. У 1498 році місто отримує Магдебурзьке право.

За час свого існування Дубно ставало місцем розгортання різних важливих подій: як реальних, так і літературних. Під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місто штурмувалося загонами Максима Кривоноса, і саме у Дубні відбуваються події повісті Гоголя «Тарас Бульба» (у наш час у Дубні проводиться рок-фестиваль з такою ж назвою). На початку XVIII ст. місто опинилося у центрі подій Північної війни: у 1706 році його зайняли шведи на чолі з Карлом ХІІ, а російський цар Петро І, який перебував тут у 1707 році, дивився міцності фортечних мурів Дубенського замку.

Замок князів Острозьких-Любомирських у місті ДубноЗараз у місті мешкає близько 38 тисяч мешканців. Тут створено Державний історико-культурний заповідник м. Дубно, який охоплює багато пам’яток минулого. До них і перейдемо.

Звичайно ж, головної архітектурною принадою міста є фортеця. Започатковано її було ще у XIV столітті, коли були зведені дерев’яні украплення, а згодом, вже у 1492 році, за наказом князя Костянтина Івановича Острозького починається зведення кам’яного замку. Укріплене замком місто забезпечувало військовий захист краю, а власнику – доходи від торгівлі. Вибір місця для нового замку виявився вдалим, бо вже тоді він був неприступним. Гетьман Литви К. І. Острозький обрав Дубенський замок для зберігання трофеїв, які здобував у звитяжних битвах з ворогами держави. Це були коштовності, зброя, захисне озброєння та предмети побуту. Князь Костянтин пишався своєю колекцією зброї і час-від-часу демонстрував її перед іменитими гостями. Для цього стіни кількох мурованих замкових кімнат оббивали не менш коштовними килимами і розвішували на них колекційну зброю князя.

На початку XVII століття замок перебудував Януш Острозький в стилі пізнього ренесансу. Пізніше замком володіли Заславські, Сангушки, Любомирські. В’їзна брама розташована у надбрамному корпусі XV століття, який зараз втратив свого первісного вигляду. Також на території замку розташовані палаци Острозьких (XVI століття) та Любомирських (XVIII століття).

Північний бастіон замку В роки І світової війни австрійська артилерія сильно зруйнувала замок. Руїни простояли до 1934 року, поки польська влада не відбудувала замок заново. До 1939 року в замкових будівлях розташовувались різні відомства: староство, суд, сеймик.

Під час ІІ світової війни в замку квартирували мадяри.

На початку 1950-х років сюди перевезли військову частину, яка проіснувала до 1986 року. З 1986 року замок перейшов у відомство Міністерства культури. З 1993 року замок входить до складу Державного історико-культурного заповідника м. Дубна.

На перший погляд, фортеця здається не дуже вражаючою, але це на перший погляд. Насправді Дубенський замок – неприступна твердиня, яку не вдавалося взяти ані татарам, ані козакам. Особливо сильне враження складають два величезних неприступних бастіони – північний та південний.

Крім замку, до Державного історико-культурного заповідника м. Дубна входять ще декілька споруд: Луцька брама XVI ст., синагога XVI ст., Спасо-Преображенська церква XVII ст., Свято-Юріївська церква XVII ст., монастир кармеліток XVII ст., костел бернардинів і його келії XVII ст., костел Яна Непомука ХІХ ст., Свято-Іллінський собор поч. ХХ ст.

 

Тараканівський форт

Тараканівський форт -історико-архітектурна пам’ятка кінця ХІХ ст.,  був збудований на випадок війни. Тоді Рівненщина була прикордонною зоною Російської імперії. Та за іронією долі російські війська форт так і не використали. Вже в 1900 р. його перетворили на склад, а згодом на в’язницю. У 1915 році шедевром військової інженерної думки скористалися австрійці, після того як російські війська без бою покинули форт. Через рік вони його і зруйнували під час знаменитого Брусиловського проривуОтже. Недалеко від села Тараканів Дубненського району, в мальовничій місцевості над Іквою, серед лісу, на пагорбі, збереглися розвалини форту, який ще іноді називають Нова Дубенська фортеця. Зовсім поруч шумить автомобілями траса Львів-Київ, а тут - сонне царство воєн ХХ століття.

Починалось все в середині ХІХ ст. Тоді цей край належав до горезвісної Російської імперії. А що її, імперії, ворог був недалеко, то кордон належало укріпити. Головне інженерне управління при міністерстві оборони під керівництвом Е.Тотлебена має план, як це зробити! І закипіла робота. В 1860-х роках починають нарощувати пагорб для форту. 1873 р. приносить 66 млн. карбованців на зведення потужної воєнної махіни. 1884 рік - інспектування фортець регіону, яке підтвердило необхідність укріплення на західному театрі Дубно. Нарешті 1885-1890рр. стали роками народження Тараканівського форту.

Тараканівський фортЩоб не казати довго про масштаби та важливість будівництва, наведу один-єдиний факт: з того часу жителям 10 сіл, які розташовані неподалік форту, суворо заборонили зводити будь-які кам'яні споруди. Живіть собі в мазанках або ізбах. Все для форту, все для перемоги!

Окрім каменю та цегли, пішло на будівництво немало й нового як на той час матеріалу - бетону. А чавунні герметичні двері! Чудо цивілізації! А маса лазів, таємних входів та виходів? Диво конспірології! Мав форт власну баню, прачечну, хлібопекарню, прийомний покій на 28 ліжок. У 1901р. зводиться гарнізонна церква в візантійському стилі, яка розмістилася в казематах центральної казарми.

Тараканівський фортВеличезний чотирикутник форту містить в собі родзинку, як коктейль - вишеньку. В його середині знаходилось величезне двоповерхове приміщення, куди до цих пір веде кам'яний тунель. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерийської роти та штабу коменданта форта. Периметр форту складений з так званих безпечних казематів, які слугували ще й для підтримки головного фортечного валу. Саме на валу знаходилась вогнева позиція (бруствери для гармат, танкетки для стрільців, тильні траверзи). Між ними був - і є дотепер - вал ганг, по якому переміщали гармати. З тилу форту був захищений шлях через головний рів, куди в разі необхідності висувався з спеціальних казематів металевий міст. Головний сухий рів посилювали ескарпова та контрескарпова стіни. На останній розмістились бойові бетонні каземати-кофри (з заходу, півночі і півдня).

Тараканівський фортЯк не дивно, у 1900р. новенький форт використовують лише як... склад, а пізніше й взагалі як тюрму. Це і слугувало грунтом для небаченого історичного анекдоту: у 1915р. москалі покидають ці стіни, і форт хутенько займає австрійське військо. Не пропадати ж такому диву. Хіба ж росіяни могли пробачити таке неподобство? Під час Брусиловського прориву 1916р. форт було зруйновано. А потім і Перша кінна Будьонова ганяла околицями польські загони...

Радянська влада теж хотіла як-небудь використати кам'яно-бетонного монстра, хоча б як склад. та через підвищену вологість та різноманітні випарування Тараканів з вояка на кладовщика не перетворили.