Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

«Закарпатський транзит»

Програма туру:

Пилипець, Міжгір’я – Хуст – оз. Синевір, Берегово,  водопад Шипіт - Мукачево, при бажанні катання на лижах на горі Магура, Гемба.


Пилипець - високогірне село

Пилипець Розташоване на висоті 700-750 м н.р.м. Через село течуть річка Плошанка, потоки Пилипчик та Студений.

Пилипець вперше згадується в письмових джерелах в 1463 році, але тоді він мав назву Верпелепець.
За легендою, назва походить від засновника Пилипця, вівчаря Пилипа з наголосом на першому складі.

Сьогодні це відомий гірсько-лижний курорт. Траси різного рівня складності обладнані на сусідніх горах Гимба і Ряпушка. Пилипець має три бугельні витяги. Траса «Затишок» обладнана витягом ВЛ-600, довжина спуску 700 м, перепад висот 150 м, ширина — 100-200 м. На гору Гимба (1497 м) у Верхньому Пилипці ведуть витяги «Боржавські полонини» (1500 м, перепад висот між станціями 402 м) та «Магура» (900м.).

Міжгір'я

Міжгір'я Міжгір'я (до 1953 року Волове або Волове Поле) — селище міського типу в Закарпатській області, адміністративний центр Міжгірського району, відомий курортний та туристичний центр.

Розташоване за 154 км на схід від обласного центру, в гірській улоговині, яку оточують полонини Боржава й Красна.

Найвищі вершини, що знаходяться поблизу, на північному сході — Кам'янка (1587 м) і на південному заході — Кук (1365 м).

Міжгір'яПерша згадка про Волове відноситься до 1415 року, як одне з володінь угорських феодалів Урмезеїв. Згодом - Довгаїв, Ліпчаїв. З середини XIX століття відома печатка поселення з зображенням вола.

Наприкінці XIX століття Волове стало центром округу (повіту) Марамороського комітату, який охоплював увесь басейн верхів'я Ріки.

Після Першої Світової Війни у 1919 році Закарпаття відійшло до Чехословаччини.

Після проголошення 15 березня 1939 р. повної самостійності Карпатської України, Волове ввійшло в її склад .

Альтанка для відпочинкуУ 1945 році відійшло до Радянського Союзу у складі УРСР.

Міжгір'я популярний центр туризму розташований в живописній долині річки Ріка, між гір Боржава і Червона
Поряд знаходиться Синевирське озеро і водопад "Шипіт", музей лісу і сплаву.
З усіх сторін місто оточують гори.

Відпочинок в Міжгір'ї незабутній, це знайомство з самобутністю краю і міста заснованого в 15 столітті і спілкування з природою, рівною якій, немає в Україні.

Хуст

Хуст Хуст – це невелике містечко із мальовничими вулицями і закутками, від яких віє століттями, з містками, перекинутими над річкою Хустицею, що з'являється несподівано то тут, то там.

Хусту вже 900 років, та й історія його досить складна, однак місто небагате історичними пам'ятниками. Найвідоміший з них – це середньовічний замок. Хоча письмових джерел про виникнення Хустського замку не збереглося, припускається, що він заснований угорськими королями у XIII ст. як прикордонне укріплення, що контролювало до того ж т.з. «соляний шлях» (вивіз солі із Солотвинських копален).

Православна Благовіщенська церква в ХустіКоли мовчать письмові пам'ятники, починає говорити пам'ять народна – легенди. Про появу Хустського замку на самотній скелі посеред рівнини існує декілька легенд, одна з яких говорить про те, що цей замок побудували розбійники. Її ніби підтверджує саме положення гори біля великого торгівельного шляху вздовж Тиси. Звідси можна було безкарно нападати на купецькі каравани, що йшли по «соляному шляху» Марамороша. Можливо, що на самотній горі дійсно була якась невелика розбійницька фортеця, яка після взяття її королівськими військами замінена була замком феодала. Якщо ж врахувати, що у ранньому середньовіччі і сам феодал не вважав за негоже займатися розбоєм, то такий варіант виникнення Хустського замку цілком правдоподібний.

Торгівельний шлях уздовж Тиси був прокладений задовго до виникнення Хустського замку. Сіль у Марамороші, біля Солотвіна, добували ще в часи завоювання римським імператором Траяном Дакії. В одному із середньовічних джерел, Фулдських анналах (літописи одного з Баварських монастирів) говориться про те, що у 892 р. німецький король Арнулф відправив послів до болгарського царя Сімеона, у володінні якого знаходилася південна частина нашого краю, у тому числі і Мараморош із його соляними копальнями. Посли прийшли з проханням, аби цар Сімеон не відправляв сіль у Велику Моравію, що ворогувала з Арнулфом у той час. Угорські королі були зацікавлені у постійному надходженні доходів від мараморошських копален. Тому і виникли на відстані якихось 30-40 км. уздовж Тиси чотири замки. Найнеприступнішим був Хустський. Із зростанням його значення як основного військового укріплення Марамороша прийшли до занепаду останні: Вишковський, що перетворився на розвалини вже у XIV ст., а також Королівський і Віноградовський.

Синевір

Синевір Синевір - найбільше озеро Закарпаття, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря...

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку "Синевир" і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 22 м

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.

Площа водного плеса становить близько 5 гектарів, найбільша глибина 22 метри. Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва - Морське око.

Берегово

Берегово. Термальні джерела.

Берегово - місто обласного підпорядкування в Закарпатській області, районний центр Берегівського району. Знаходиться у Закарпатській низовині над річкою Верке, за 70 км на південний схід від Ужгорода.

Берегово,що відоме своїми термальними джерелами, розташувалося на кордоні з Угорщиною. Тому й не дивно, що це місто вважають найбільш угорськомовним в Україні.

До Берегово приїжджають і відпочити, і підлікуватися. Термальна вода, насичена сіркою, кремнієм та іншими елементами, допомагає при хворобах опорно-рухового апарату, серцево-судинної та нервової систем тощо. Також, Берегове славиться своїми виноробськими традиціями.

Берегово. Термальні джерела.У Береговому та навколишніх селах досить багато термальних джерел, і диких, і окультурених. Найвідоміше з них – термальний басейн на базі «Закарпаття». Вода на виході із землі має температуру 60 градусів, на поверхні – 45-50. Тому воду в басейні доводиться ще штучно охолоджувати.

Пам’ятки Берегового: римо-католицький костел 12 століття, знищений татарами в 1241 році, відбудований 1370-го, відновлений 1846-го; палац родини Бетленів (1629), нині музей Берегівщини; палац комітатського суду (1908-1909 рр., арх. Ференц Яблонський), нині Закарпатський угорський педагогічний інститут.

Водопад Шипіт

Водопад Шипіт За 10 км від залізничної станції Воловець та за 6 км від с. Пилипець, Міжгірського р-ну, Закарпатської області на річці Пилипець (притока Репинки, басейн Тиси) у межах полонини Боржава, біля підніжжя гір Великий Верх (1599 м) та Гимба (1497м) численними мальовничими каскадами спадає вниз 14-метровий водоспад Шипіт.

Утворився водоспад внаслідок розмивання гірської породи потоком Пилипця, який знайшов вихід своїм водам в глибокій ущелині. Підземне джерело в народі називають "Морським оком".

Назва "Шипіт" походить від слова "шепіт", тому що навіть здалеку чути відголос спадаючої води, який нагадує шепотіння.

Ущелина, де знаходиться водограй дуже мальовнича, оточена буковими лісами та віковічними смереками.

зимовий водоспад Шипіт у всій своїй красі та величі Споглядати водоспад у всій красі варто навесні, а особливо в період танення снігів, або ж восени після тривалих дощів, коли річка стає повноводною.

Та окрім того, це місце відоме ще й щорічним зібранням хіппі, що відбувається з 1993 р. Самі збори починаються в перших числах липня і не мають визначеної дати закінчення, як правило, сновна кількість учасників перебуває там перших два тижні. Кульмінацією Шипота вважається ніч на Івана Купала (7-8 липня), саме тоді на Шипоті знаходиться максимум людей. Через комерціалізацію місцевості Шипіт може припинити своє існування, або ж проведення фестивалю буде перенесене в більш віддалене місце.

За 300 м від водоспаду розташований гірськолижний бугельний витяг "Боржавські полонини" - найдовший швидкісний витяг з двомісними бугелями в Українських Карпатах - довжина спуску 1500 м, перепад висот - 402 м .

Мукачево

Мукачево. Замок паланок.Древній замок видно, з якого б ви боку не наближалися до Мукачева.

Овіяний легендами і бойовою славою, він увінчує своїми могутніми фортечними спорудами одиноку гостроверху сопку на довколишній рівнині.

Мукачівський замок - визначний воєнно-архітектурний пам'ятник середньовіччя - був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут. Один із цих шляхів проходив через Верецький перевал і в сиву давнину називався Великими руськими воротами. Біля м.Мукачева він виходив у Середньо-дунайську низовину, з'єднуючи її з Східною Европою. Це був один з тих історичних шляхів, яким переселялися народи. Тут проходили, витісняючи один одного, гунни, обри, готи і багато інших народів і племен.

Мукачево. Замок ПаланокПро виникнення замку точних історичних відомостей немає, гадають, що вже в ІХ-Хст. на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі за Карпатами. Пізніше замість цієї фортеці тут збудували феодальний замок. За народними переказами спорудження його приписують руському князю Федору Корятовичу, володіння якого на Поділлі захопив литовський князь Вітовт. Корятович знайшов притулок на Закарпатті. У той час Закарпаття перебувало під владою угорських феодалів. Угорський король Сигізмунд , з яким Корятович був у союзі, у 1393 р. подарував йому Мукачево, Князь Корятович перетворив Мукачівський замок у свою резиденцію.