Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Замки Тернопільщини

Програма туру:

Збараж, Вишнівець, Кременець, Білокриниця, Бернардинський монастир


Тернопільська область включає частини iсторичних теренiв Пiвденної Волинi, Захiдного Подiлля i Схiдної Галичини. Архiтектурно-мiстобудiвна спадщина представлена замками XIV — XVII столiть, католицькими i православними храмами доби ренесансу i бароко, унiкальними пам'ятками дерев'яного церковного будiвництва. На державному облiку перебуває 1178 пам'яток архiтектури й мiстобудування, з яких 180 — національного значення.

Збаразький замок

Збаразький замокСьогодні Збаразький замок є серцем Національного заповідника “Замки Тернопілля”, який об’єднує 11 стародавніх споруд. Замок знаходиться у парку , на так званій Замковій горі.

Збараж згадується ще в Галицько-Волинському літописі. З XII по XVI століття тут була стародавня фортеця. Місто знаходилося на “чорному шляху”, по якому постійно йшли татари й все руйнували. І фортецю щоразу доводилося відновлювати.

Збаразький замок був побудований у 1631 році власниками міста Юрієм і Христофором Збаразькими за проектом італійського архітектора. Центральною спорудою замку був палац – двоповерховий, в стилі пізнього ренесансу. У 1707 році в замку побували Петро I та український гетьман Іван Мазепа. Вони зупинялися на обід, коли їхали у Жовкву на зустріч з польським королем Августом II. Оглянувши фортифікаційні споруди, російський цар дав їм високу оцінку.

Збаразький замокМайже дав століття замок був надійною оборонною спорудою, але згодом почав руйнуватися. Відбудовувати фортецю почали вже після Другої світової. Роботи тривали 20 років. У 1985-му році в залах палацу відкрили спортивний комплекс для дітей і молоді. І лише у 1994 році замок стає основним об’єктом новоствореного заповідника.

Сьогодні Збаразький замок – це популярний туристичний об’єкт. Поціновувачам мистецтва буде цікаво оглянути ікони XVII-XIX століття, антикварні меблі, музичні інструменти, колекцію годинників. У палаці навіть існує органна зала. Щоправда, рідкісний інструмент ще не зазвучав у цій залі, але найближчим часом, запевняє дирекція заповідника, двері палацу відкриються для любителів класичної музики. А поки тут проходять конференції та іноді одружують молодят.

Збаразький замокОкрема експозиція присвячена зброї, від часів палеоліту до початку XX століття. У казематних приміщеннях діє виставка знарядь середньовічних тортур. Своєрідні “детектори брехні” доби інквізиції були характерні більше для Іспанії, Італії, Португалії. В Україні під впливом Ближнього Сходу частіше садили на палю.

Зняти стрес після побаченого можна у сусідньому тирі, де дадуть постріляти зі старовинного лука чи арбалета.

За легендою, в казематних приміщення замку існували підземні ходи. Один вів до Старозбаразької фортеці за 5 км, інший до костьолу.

Вишнівець.

Вишнівецький палацСтаровинне містечко (3,4 тис. жителів) в 18 км на південь від Кременця, в Збаражському районі.

Перша згадка про це поселення відноситься до 1395 року, коли князь Вітовт дав Дмитру Корибуту Вишнівець, де той заклав замок на правому березі р. Горині (зараз це село Старий Вишневець). 
Відоме поселення тим, що саме тут розташовувалося родинне гніздо магнатів Вишневецьких. Саме звідси походить легендарний засновник Запорізької Січі Дмитро Вишневецький (Байда), нащадок волинських князів Гедиміновичів і засновник Запорізької Січі.

В містечку був і є старовинний замок, який 1720 року останній з роду Вишневецьких князь Михайло-Серватій перебудував на палац, що зберігся і до наших часів. По смерті Вишневецького у 1744 р. маєтність переходить до Мнішиків. Вони збільшують палац, роблять з нього першокласну магнатську резиденцію. Чудова картинна галерея, інтер‘єри оздоблені в стилі пізнього рококо робили палац в Вишнівцях найгарнішим на Волині.

Вишнівецький палацВишнівецький палац — архітектурна пам'ятка 18 століття загальнодер­жавного значення у смт Вишнівець Збаразького району Тернопільської області. Колишня резиденція останніх представника князівського роду Вишневецьких — Михайла-Сервація, а після його смерті 1744 — князів Мнішеків.

Розташований на місці оборонного замку 1395 року, який перебудував і укріпив у 1640 році Ярема Вишневецький. Після руйнування замку у 2-й половині XVII століття фортифікаційні елементи відновлено у 1705 році. У 1730-х роках М.-С. Вишневецький збудував за проектом архітектора Я. Бланже палац, який наприкінці століття реконструйовано.

Паралельно до головної забудови закладено парк - Вишнівецький парк. Оноре де Бальзак, який відвідав Вишнівець у 1848 році, назвав палац і парк «малим Версалем».Вишнівецький парк Під час 1-ї світової війни палац було пошкоджено. Відбудований у 1920-х роках архітектором Владиславом Городецьким. Навесні 1944-го під час бойових дій зазнав значних руйнувань. У 1950-х Вишнівецький палац відремонтвано, однак первісний вигляд, зокрема його внутрішнє убранство, не відновлено.

В архітектурі Вишнівецького палацу поєднані риси пізнього бароко й класицизму. Після перебудови просторий палац набрав обрисів класичного стилю; його видовжений у плані двох'ярусний корпус із флан­гами, вищими на один ярус бічними еркерами становив симетричну П-подібну композицію. Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена риза­літом, увінчаним трикутним щитом з пишним ліплен­ням. На задньому фасаді поміж ризалітами розміщені аркові галереї. Брами до резиденції величні, виконані з наслідуванням античних тріумфальних брам.

Внутрішня структура палацу була симетрична, дзеркальна, з вестибюлем зі сходами і салоном. Ряд залів у партері, поєднаних широкими арковими переходами, становили дзеркал. галерею з численними предметами мистецтва, що була однією з найвеличніших у приватних резиденціях Речі Посполитої 18 ст.

Кременець.

КолегіумКременець - одне з стародавніх міст України. Вперше згадується в Іпатіївському літопису в 1226р.коли, згідно з відомостями Іпатіївського літопису, руські війська розгромили об'єднані сили угорських та польських військ. На той час замком володів тесть князя Данила Галицького Мстислав Удатний. Замок постійно оборонявся від татар.

Польський історик Шимон Окільський наводить іншу дату - 1073р - коли велася боротьба за владу між синами-спадкоємцями Ярослава Мудрого, історик лише пише "за давніми літописами", але точної вказівкі які саме литописи не наводить. Взимку 1240р орда хана Батия не змогла взяти фортецю. Магдебурзьке право надане у 1431р.

В 1536 р. король Сігізмунд І подарував місто своїй дружині - Боні.

Слід додати, що в Кременці народився польський поет Юліуш Словацький, геолог Олександро Чекановський, композитор Михайло Веріковськой, тут бував Тарас Шевченко (за дорученням Імператорської Археографічної комісії в 1847), виступав Ференц Ліст.

Впродовж двох століть місто побувало під владою Росії (з 1795 до 1921), потім Польщі (до 1939), потім від Радянською владою, ну і зараз це районне місто Тернопільської області.

Гора Бона

Як згадувалось вище, в 1536 роцi король Сигізмунд І презентував Кременець своїй дружині неаполітанського походження Боні Сфорці д'Арагоні як весільний подарунок.

Вона укріпила замок, запровадила в місті систему податків. І місто в цей період було досить прогресивним. Можливо, тому, що правила королева містом через своїх старост і майже тут не жила. Але хоч історики сперечаються про те, чи ступала тут її нога взагалі, місцеве населення розповідає про неї чимало страшних легенд.

Білокриниця

Село відоме з 1483 р. і розташоване за 4-5 км від райцентру. Білокриниця лежить на березі притоку Ікви, річки Дядьківська Криниця. Один з найдивніших топонімів України.

Білокриницький замокБілокриниця серед туристів відома своїм симпатичним палацем. Його й шукати не треба - при дорозі, за гарною неоготичною брамою. В багатотомній "Історії міст і сіл України" палац чомусь оптимістично названо пам'яткою архітектури XVI ст.

Хоча так, саме в XVI ст. Білокриниця фігурує в документах як власність князів Збаразьких. Князі звели тут замок - був той мурований ренесансний форпост двоповерховим і з високими пивницями, і мав потужні чотири бастіони та наповнений водою рів. Князям, сподіваюся, подобалось. Татарам теж - бо інакше чого вони його захопили в 1603 році? Хоча ні, не подобався він татарам: бо, зхопивши, вони його знищили. А от князям він таки подобався: бо в 1606 р. вони білокриницький замок відбудували - вийшов майже точнісінько такий самий, як був, тільки тро-о-ошечки інший.

Білокриницький замокКоли польський королевич Владислав йшов в 1617 р. на Москву, сподіваючись стати російським царем, він зробив зупинку на кілька тижнів в Білокриниці.

1631 р. помер, не залишивши нащадків, останній з князів Збаразьких, Юрій (Єжи), тож місцевість відійшла князям Вишнівецьким. В 1705 р. тут зупинявся гетьман Іван Мазепа. А вже в 1725 р. як придане за Урсулу Вишневецьку (хресним батьком якої був якраз Мазепа) Білокриницю отримує її чоловік, князь Міхал Радзівілл.

Від Радзивіллів маєток переходить до Олександра Колонна-Чосновського. Після його смерті маєток в Білокриниці купив якийсь російський філантроп А. Воронін (помер в 1890 р.), який і став останнім власником палацу - а заодно і 4797 десятин полів і лісів навколо.

Повернемося до князів Вишневецьких. Вони переважно мешкали в Вишнівці, тож білокриницький замок занепадав. Північно-західному бастіону і половині західного валу тоді взагалі кінець прийшов. В 1806 р. весь замок зжерло полум'я - і наступні кілька десятиліть він являв собою лише мальовничу руїну, яку й видно на одній з головних картинок на сторінці (літографію Піллера датують серединою ХІХ ст.). Саме тоді краєзнавець Тадеуш Єжи Стецький зробив заміри споруди - тож ми в курсі, що замок був 35 саженів завдовжки, 9 завширшки, 5 заввишки - і налічував близько 40 покоїв і залів. Рови в 6 саженів шириною оточували споруду з усіх боків.

Білокриницький замокОлександр Чосновський зводить неоготичний палац в Білокриниці десь після 1850 р., включаючи в новобуд шматок раритету: мури лівого крила старого замку. Але новий палац настільки сильно відрізняється від замку-попередника, що говорити про реконструкцію немає жодної можливості. Та й про перебудову теж: це нова споруда з шматочком старої.

Був і парк. Заснований самим Діонісієм Міклером десь в середині ХІХ ст.

Чосновський прорахувався: грошей на масштабну реконструкцію ще й правого крила замку в нього не було. А потім він ще й раптово помер. В часи Вороніна руїни замку ще існували, але росіянин ними не зацікавився, а просто розширив палац. В заповіті Воронін весь маєток + 80 000 карбованців призначив на заснування і утримання сільсько-господарської школи для хлопчиків. Вона й діяла в стінах палацу з 1895 р. В якомусь ступені, вона діє там і нині: в палаці зараз Кременецький лісотехнікум. В одній з зал технікуму діє міні-музей. На базі міклерівського парку влаштовано навчальний дендрарій.

Бернардинський монастир

Бернардинський монастирБудівництво монастиря отців Бернардинців під горою Сторожисько розпочалося у 30-ті роки XVII століття з ініціативи Урсули Синявської – невістки Адама Ієроніма Синявського, тодішнього власника міста. Через різноманітні події будівництво комплексу затягувалося, і продовжилося лише у 80-х роках XVII століття. Монастир, зведення якого остаточно завершено у 1683 році став що одним оборонним комплексом Бережан, частиною його фортифікаційної лінії, який захищав місто із північного заходу.

Центральним архітектурним елементом комплексу Бернардинського монастиря став бароковий костел Святого Миколая з прибудованими до нього келіями. Протягом першої половини XVIII століття комплекс добудовувався. У 1742 році монастир перерізано міцним кам’яним муром, що ще більше надало йому оборонного вигляду.

Монастир став занепадати на початку ХХ століття, але діяв до 1939 році. Під час Другої світової тут знаходилася школа для «фольксдойчерів», відразу після війни – притулок-інтернат для сиріт, з 50-х років до 1983 році – спеціальне профтехучилище для важких підлітків. Як передає легенда, одним з учнів цього спецзакладу був лідер народний симпатій, наш майбутній Президент Віктор Федорович Янукович.

З 1983 році в колишньому монастирі розташована виховно-трудова колонія. Доступ сюди суворо заборонений. Але, зранку кожної неділі бажаючі можуть попасти всередину на службу, яка проводиться у церкві Пратулинських мучеників (так зараз називається колишній Миколаївський костел).

На пагорб Старожисько варто піднятися не лише для того, щоб подивитися на монастир, а передусім, тому, що звідси відкривається незабутні панорама середмістя Бережан.