Меню

Контакти

Наша адреса:
Україна, м. Хмельницький, вул. Козацька, 19, офіс

Наші телефони:
+38(067) 208-60-53
+38(097) 182-28-67
+38(098) 644-37-87

E-mail:
natali11274@rambler.ru

Реєстрація

Погода

Погода в Хмельницком

Зарваниця, Язловецький замок

Програма туру:

Історико - паломницький тур. Греко-католицька Лавра. Музей Й.Сліпого.


Зарваниця

Марійський духовний комплекс у ЗарваниціУ невеликому — всього півтори сотні дворів — селі Зарваниця Теребовлянського району Тернопільщини розміщений один з п’ятнадцяти світових духовних Богородичних центрів, визнаних Вселенською католицькою церквою. За своїм релігійним та історичним значенням він прирівнюється до славнозвісних Києво–Печерської та Почаївської лавр. Ще в 1867 році Ватикан надав чудотворній зарваницькій іконі Матері Божої паломницький статус, а в наші дні її щорічно відвідують сотні і сотні тисяч паломників з усього світу.

Чудотворна ікона

Трапилося це 1241 року (принаймні так стверджують перекази і легенди), коли Київ особливо потерпів від нищівного нападу монголо–татарської орди. Тоді, рятуючи життя, вирішив шукати більш спокійних місць і монах–самітник. Лише Богом підказані дороги привели його в затишну мальовничу долину, оточену рікою і густим лісом. У тому лісі, біля джерела, і приліг знесилений монах відпочити. Приснився йому незвичайний сон: наче сама Матір Божа з’явилася і подала йому як допомогу край свого покривала–омофора. Коли ж ченець прокинувся, то побачив справжнє диво: у стовпі сліпучого світла над джерелом висіла у повітрі ікона Богородиці з маленьким Ісусом на руках. Як найдорожчий дар, прийняв він ту ікону, а коли напився води з джерела і обмився в ньому, то відразу відчув себе здоровим і повним сили. На тому місці святий чоловік і заснував спочатку печерний монастир, а потім і храм, серцем якого стала дарована з небес ікона. Місцевість же, де його «зарвав», тобто зборов, сон, назвав Зарваницею.

Марійський духовний комплекс у ЗарваниціВідтак виявилось, що той образ і вода з джерела, над яким він з’явився — цілющі, і рятують від багатьох недуг. Чутки про це швидко розійшлися навколишніми поселеннями і до диво–місця потягнулися люди. За одним із переказів, у Зарваниці зцілився брат короля Данила Галицького Василько Романович, князь Теребовлянський. Важко захворівши, він уже лежав мало не при смерті, коли піддані повідомили про чудотворні зарваницькі ікону і воду. Князь тут же наказав доставити їх, але посланці повернулись з порожніми руками і твердою відповіддю монаха, що якщо князь хоче видужати, то мусить сам прийти до Богородиці. Василька принесли до ікони на ношах, а пішов він звідти своїми ногами. Із вдячності князь збудував у лісовому урочищі дерев’яний храм, знищений потім монголо–татарами.

чотириярусна дзвіницяУ другій половині ХVII століття церкву і монастир у Зарваниці дощенту спалили турки, врятувати вдалось тільки ікону. Під час Першої світової відбудований монастир знову було спалено, і до третього його відродження долучився сам митрополит Андрей Шептицький.

Що ж до чудотворної ікони, то вона має свою непросту історію і належить до найдавніших в Україні. Упродовж століть усе навколо не раз руйнувалося, але вона дивом залишалася неушкодженою. А в 1867 році відбулася її урочиста коронація — тодішній Папа Пій IХ надав їй відпустового статусу, тобто підтвердив особливу Божу благодать для всіх, хто приходить до Зарваниці на прощу спокутувати гріхи.

Монастир отців-студитів у ЗарваниціМарійський духовний комплекс у Зарваниці - Собор Зарваницької Божої Матері, надбрамна церква Благовіщення, чотириярусна дзвіниця, співоче поле на 50 тисяч місць. На території собору знаходиться цілюще джерело. Все це було побудоване заново і проведена реставрація до 2000-річчя Різдва Христового. Біля собору знаходиться чотириярусна дзвіниця заввишки 60-75 метрів. На ній встановлено п'ять дзвонів, виготовлених в Україні та у відомій дзвонарні Фальчинських у Перемишлі (Польща).Ця дзвіниця вражає своєю величчю.

Дорога, що веде від Марійського комплексу вгору, приводить до монастиря студитів з церквою Різдва Пресвятої Богородиці. Сама дорога є Хресним шляхом, по її боках встановлені скульптурні композиції, що зображають шлях Христа на Голгофу.

Музей Йосифа Сліпого в селі Заздрість

Блаженніший Патріарх, Кардинал Йосиф Сліпий, Глава Української Греко-Католицької Церкви у 1944-1984 роках, народився в селі Заздрість на Тернопільщині 17 лютого 1892 року. Початкову освіту здобув у народній школі рідного села. У 1911 закінчив з відзнакою Тернопільську гімназію. Богословські студії почав у Львівській Духовній Семінарії в празник Покрови 1911 року. А вже на початку 1912 року продовжував студії в Інсбруку.

В 1916 році захистив докторську працю.

Музей Й. Сліпого30 вересня 1917 року висвячений на священика. Після завершення габілітаційної праці в Інсбруку та магістерських курсів у Папському Григоріанському Університеті в Римі, в 1922 році повернувся до Львова та став професором догматики, а згодом у 1925 році ректором Львівської Духовної Семінарії та в 1928 році ректором Львівської Богословської Академії.

З 1930 року стає дійсним членом наукового товариства ім. Шевченка, бере активну участь у міжнародних конференція та конгресах. Автор цінних богословських, наукових праць.

З 1935 року крилошанин, архидиякон Митрополичої Капітули, нагороджений Мітрою. В 1939 році іменований Екзархом Великої України, отримує Єпископську Хіротонію та призначається правонаступником Митрополита Андрея Шептицького.

З 1 листопада 1944 року, після смерті слуги Божого Андрея Шептицького, став Митрополитом Української Греко-Католицької Церкви.

У ніч з 10 на 11 квітня 1945 року був заарештований, вивезений у Київ і там засуджений на позбавлення волі. Після 18-ти років ув’язнень та тортур у радянських тюрмах та таборах Сибіру, 27 січня 1963 року випущений на волю.

9 лютого 1963 стараннями Папи Івана ХХШ виїхав у вільний світ до Риму, де розпочинає активну та плідну діяльність на захист українського народу перед світовою спільнотою. Згуртовує українців розкиданих по цілому світі. Відроджує українські релігійні, наукові та культурні установи у центрах проживання Українців. Ревний прихильник Патріаршого устрою для Української Церкви. 10 жовтня 1963 року виступив з промовою на ІІ Ватиканському Соборі.

8 грудня 1963 року проголошує офіційне відкриття в Римі Українського Католицького Університету ім. Климента Папи. 23 грудня 1963 року іменований Папою Павлом VІ Верховним Архиєпископом Української Греко-Католицької Церкви з Патріаршими правами.

25 січня 1965 року піднесений Папою Павлом VІ до гідності Кардинала.

28 вересня 1969 року відбулося урочисте посвячення Собору Святої Софії в Римі, духовної святині українців зведену стараннями Патріарха Йосифа Сліпого.

7 вересня 1984 року у Римі перестало битися серце Блаженнішого Патріарха і Кардинала Йосипа Сліпого.

9 вересня 1992 року тіло Патріарха Йосифа згідно з Заповітом перепоховане у крипті Львівського Архикатедрального Собору Св. Юра.

Чортків

Чортків (пол. Czortków) — місто над рікою Серетом в південній частині галицького Поділля, районний центр Тернопільської області.

Дослідники пов'язують назву міста зі злим Чорнобогом, за іншими переказами назва походить від першого поселенця К. Чорного або відКостел св. Станіслава Чортової долини, що була відома до виникнення поселення. Також існує ще одна гіпотеза про походження назви місцевості від прізвища поляка Чартковського - магната, якому належали дані землі.

Костел святого Станіслава. На площі Ринок височіє споруда, збудована на початку ХХ століття у неоготичному стилі - але на остові давнішого храму. Домініканці перебралися сюди близько 1600 р. з с. Шманьківці, що розташовано недалеко, а в 1610 р. було споруджено домініканський костел. В храмі знаходиться копія відомої Чортківської богоматері, ікони, яку дуже шанували свого часу. Давніше костел з монастирем був оточений високим оборонним муром з баштами на рогах і чисельними бійницями.

За проектом відомого архітектора Теодора Маріана Тальовського (за іншими даними - професора Краківського університету Сас-Зубжицького) в першій третині ХХ століття була здійснена перебудова споруди, внаслідок чого храм втратив своє оборонне значення. Дзвони з дзвіниці, до речі, під час Другої світової зняли та переплавили на гармати. Храм знову діє з 1989 року.

Бучач

Бучач (нім. Butschatsch, пол. Buczacz, їдиш בעטשאָטש) — місто в Україні, центр Бучацького району Тернопільської області. Розташоване за 72 км на південний захід від обласного центру, на обох берегах Стрипи.

РатушаНазва міста походить від старослов'янського слова «буча» — в значенні «вода напровесні, бистрина і глибінь», що досить точно відображає навколишній ландшафт.

Про час заснування Бучача існують розбіжні думки науковців: 1260 або 1397 роки. На території міста знаходилося давнє слов'янське поселення, що до 1340 року входило до складу Галицько-Волинського князівства. Наприкінці XIV ст., внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою, Східну Галичину (в тому числі Бучач) захопили поляки.

Перша письмова згадка — 1397 р.

Найдавніші культові споруди міста - церква в урочищі Монастирок (зразок подільської кам'яної архітектури XVI століття) і Миколаївська церква (псевдовізантійський стиль, 1610 рік). У XVII столітті Бучач по черзі захоплювали козаки, татари та турки. Останні, згідно з польсько-турецьким мирним договором (1672 рік) поділивши місто по річці на польську та турецьку частини (про що дотепер нагадують прикордонні камені), залишалися тут довше за інших - одинадцять років. Із середини XVI століття місто стає вотчиною Потоцьких. У створенні розмаїтого архітектурного вигляду Бучача більше за інших домігся М. Потоцький.

Бучацький замок

Бучацький замокБучацький замок — пам'ятка архітектури всеукраїнського значення, розташований у місті Бучач, Тернопільської області поблизу вулиці Замкової на помітному підвищенні.

На сьогодні з часів 14-15 ст. в замку залишилися знайдені в розкопках готичні фрагменти архітектури, можливо, церковної. Решту збережених стін і башт датують ХVІ ст. Стіни (до 3,5 м. товщиною) мають 3 яруси обходів з бійницями для вогнепальної зброї. Найміцніша півкругла стіна з двома вежами по боках виходить в бік міста, на вулицю Замкову. Найстаріша, північна частина фортеці, що лежить на трикутному мисі над Стрипою, зведена з червоного та світлого пісковику з вапном. Дослідники вважають, що ця стіна збереглася ще з останньої чверті ХІV ст., на що вказують товсті і колись досить високі оборонні мури. На території фортеці також був палац в стилі Ренесансу, можливо, збудований на місці більш давньої житлової споруди, залишки стін якої з‘єднані з збереженими двома ярусами східної вежі замку. До палацу вела в‘їздна брама на першому поверсі та підйомний міст, перекинутий через рів. Палац прикрашали галереї з аркадами. Посеред двору був фонтан.

Хрестовоздвиженська церква Василіанського монастиря, 1765-1771 рр.

Василіанський монастирСпоруджено за проектом архітектора Готфріда Гофмана на місці знесеного костьолу св. Христа, в стилі пізнього бароко для Василіанського монастиря на кошти Миколи Потоцького. Монастирські келії було споруджено у XVII столітті.

В інтер’єрі церкви збереглися розписи XVIII століття. Шість дерев'яних скульптур вирізував львівський скульптор Микола Фільовіч.